Відень — зразковий мегаполіс ґендерної рівности

Авторка: Верена Карола Маєр, німецька журналістка

Жінки та інші жителі міста почувають себе некомфортно, прогулюючись вулицями, площами та парками. Пропонуємо читачам пройтися Віднем, де планування міста відбувається з жіночого погляду.

Від знаменитого Нашмаркту стрімко веде вгору вулиця Штиґенґасе (нім. die Stiege — сходи). Тиха вуличка, яка несподівано виправдовує свою назву вже через 100 метрів: вона закінчується довгими крутими сходами висотою в два поверхи. Цього холодного дня мало хто наважується їх подолати. Літня жінка повільно, крок за кроком, піднімається, тримаючись за коване поруччя. Бігун тричі бігає вгору-вниз по сходах. 48 сходинок для одних — це бажаний тренажер, а для інших — виклик. Для людей в інвалідному візку або з дитячою коляскою — це нездоланна перешкода.

Спільне рішення: раз на два роки кожен може проголосувати онлайн за колір лавок у Музейному кварталі

Такі місця є скрізь, у всіх містах. Тротуари, які ведуть в нікуди. Темні вулиці, яких краще уникати вночі. Сходи заввишки з будинок, як на Штиґенґасе, де дві матері з дітьми за руку і сумками через плече просто зараз завертають за ріг. Трохи згодом вони зникають між сходами і стіною будівлі, щоб знову з’явитися нагорі. 2004 року в кінці Штиґенґасе встановили ліфт. Здавалося б, просте рішення. А знайшли його завдяки вельми молодій дисципліні: ґендерному плануванню — міському плануванню, яке особливо враховує інтереси жінок.

Чоловіки планували зручне для автомобілістів місто

Вже кілька тисячоліть чоловіки планують наші міста. Вони визначають, де пролягають транспортні маршрути, як проєктують громадські площі та будують квартали. Довгий час мірилом всіх речей був чоловік, який працював повний день. Вранці він їде на роботу, а ввечері — назад, бажано автомобілем. Результат: місто зручне для автомобілістів і орієнтоване на потреби чоловіків. Натомість потреби людей похилого віку, людей з обмеженими можливостями, жінок і дітей довго залишалися поза увагою. Так можна коротко описати висновки ґендерного планування, яке також пропонує й вирішення цих проблем.

Слід створювати міста, в яких кожен відчуває себе комфортно й може вільно і безпечно пересуватися. Дедалі більше мегаполісів працюють над концепціями такого інклюзивного, ґендерно рівноправного міста. Можливо, це збіг, але примітно, що більшість цих міст, як-от Барселона та Париж, очолюють жінки. Ґендерне планування зародилося у Відні.

В основному це завдяки одній жінці: Еві Кайль. Її офіс знаходиться неподалік від Ратуші в старовинному палаці. Поруч на бульварі, прокладеному за Франца Йосифа I, шістьма смугами проносяться машини, постійно нагадуючи Кайль про її місію.

Пандус робить ці сходи у Відні доступними для людей в інвалідних візках (фото ліворуч). Ева Кайль (фото праворуч) прагне створити більше таких пандусів

Ева Кайль приймає нас на другому поверсі в своєму офісі. 64-річна архитекторка вже понад 30 років працює над феміністичним міським плануванням у Відні. «Ми б ніколи не подумали, що це зацікавить німецький туристичний журнал», — говорить вона вишуканим віденським діялектом. Вона так розтягує слова, ніби в неї багато вільного часу. Але постійно поглядаючи на наручний годинник, вона натякає, що незабаром має піти на наступну зустріч.

Кайль виступає на майстер-класах вдома і за кордоном, їздить на конференції, дає інтерв’ю. Вона отримує стільки листів від студентів і студенток, які пишуть дисертації про ґендерне планування, що її мучає совість: «Я ледве встигаю відповідати». Натомість, коли вона сама вивчала просторове планування на початку 1980-х років, питання ґендеру не піднімали. Однак у Берліні активно діяли лідерки думок, зокрема, архітекторка Керстин Дергефер, нариси якої Кайль читала. Такою була її «лектура феміністичного пробудження».

Фотовиставка спонукала до переосмислення

У 1991 році на фотовиставці Кайль, яка на той час уже працювала на місто, запитала: «Кому належить громадський простір?». На одному знімку, наприклад, була зображена студентка, якій довелося виїхати на проїзну частину в інвалідному візку, оскільки тротуар був надто вузьким. На іншому — одинока мати з коляскою долала сходи до підземного переходу. З одного боку, лунали коментарі на кшталт «Можливо, незабаром ми почнемо перейматися й життям собак і канарок у місті?». З другого боку, Ратушу відвідали чотири тисячі зацікавлених осіб, а це «чимало для фахової виставки з планування», зауважує Кайль. Це стало поштовхом для того, щоб місто почало системно враховувати інтереси жінок. 1998 року було засновано Центр управління повсякденним і дружнім до жінок плануванням та будівництвом, який Кайль очолювала протягом одинадцяти років.

Сьогодні, як експертка з планування, вона займається переглядом будівельних норм, зокрема, покращенням ігрових майданчиків для дітей та молоді. Але вона також оцінює дані для виявлення найспекотніших місць і входить до консультативних рад низки проєктів міського розвитку. Головним завданням ґендерного планування є 15-хвилинне місто або, як його називає Кайль, місто коротких відстаней. Такі щоденні справи, як похід до школи, супермаркету, на роботу, заняття спортом, відвідування лікарні або центру денного догляду за дітьми, можна виконати швидко, безпечно та без використання автомобіля. Сьогодні переважно жінки беруть на себе доглядову працю, наприклад, приводять дітей до дитячого садка, роблять покупки та відвідують старших родичів. Дослідження показали, що вони зазвичай ходять пішки та користуються громадським транспортом. 15-хвилинне місто полегшило б їм життя.

Широкі доріжки, лавки для сидіння: парк Фрица Імгофа (світлина зліва). Щоб переконатися, що ви в безпеці, у провулку Зоненурґасе ви можете подивитися у дзеркало (праворуч)

Ґендерне планування починається з загального бачення — проєктування нових районів — і поширюється на створення конкретних об’єктів. До нібито дрібниць, на зразок ліфта на вулиці Штиґенґасе, в кінці якої працює дитячий садок. Або до непомітної Зоненурґасе, що також знаходиться в шостому районі Відня. Вдень звивистий провулок, розмальований різнокольоровими графіті, виглядає безпечним. Вночі, однак, глухі кути роблять цей провулок потенційно небезпечним, а розмальовані стіни виглядають загрозливо. Рішення: два дорожні дзеркала. Достатньо одного короткого погляду, і перехожі знають, що ніхто не ховається за поворотом.

Ґендерне планування — це не про біологічну стать

Ще 2002 року в районі навколо Зоненурґасе та Штиґенґасе запустили пілотний проєкт. Там, де раніше паркували авта, тепер стоять столики кав’ярень та кашпо. Від 2015 року вулиця Маріягільферштрасе, на якій розташовано чимало крамниць, стала пішохідною зоною. І парк перед Будинком Моря, старим багатоповерховим бункером, де зараз знаходиться міський акваріюм, було переплановано з урахуванням інтересів різних груп містян. Безхатькам, наприклад, потрібні джерела питної води та лавки для відпочинку. Ґендерне планування, як переконує Кайль, це не про біологічну стать. Йдеться про соціяльно відповідальне міське планування, яке враховує різні потреби та соціяльні ґендерні ролі.

З цим також пов’язані проблеми клімату, говорить Кайль, і наводить приклад: парк Естергазі є першим у Відні «парком прохолоди», що розташований неподалік від Будинку Моря. Дерева створюють тінь, сидіння навколо них облаштовані розпилювачами туману, що забезпечують охолодження в спекотні літні дні.

Піонерка ґендерного планування у Відні Ева Кайль

У створенні нових парків і громадських просторів Відень вже понад двадцять років залишається єдиним містом в Европі, яке дотримується принципів ґендерно чутливого планування. Наукові дослідження показали, що дівчата старші десяти років менше часу проводять у громадських парках. На футбольних майданчиках, які можна знайти будь-де, граються майже виключно хлопчики. Кайль пояснює: «Дівчата зазвичай стриманіші у привласненні простору, вони спочатку воліють придивитися до інших та познайомитися». Парк Фрица Імгофа на околиці пілотного району Маріягільф унаочнює, як це виглядає на практиці: після реконструкції тут відкрили спортивні майданчики та тінисті зони відпочинку, розділені зеленими насадженнями.

За декілька трамвайних зупинок звідти, в найбільш густонаселеному районі Відня Фаворитен, знаходиться площа Ройманпляц. Її також реконструювали кілька років тому, щоб зробити більш привабливою для дівчат. Поруч на площі Віктора Адлєра продають шашлик, пахлаву і блискучі весільні сукні. Майже кожен другий, хто тут живе, має міґраційне походження. У кольоровій в’язаній шапочці та товстій куртці Айлін Штефан виходить на залиту сонцем площу. 24-річна мюнхенка вивчає у Відні міське планування. Вона приїхала туди, зокрема, й через Еву Кайль, бо вважає її в цій сфері провідною фахівчинею у світі.

Чи Штефан досі стикається з упередженнями на кшталт «Ти плануєш рожеві парковки?», як колись їх чула Кайль? «Ні. У 2023 році всі погоджуються: “Інклюзія — це важливо”». Насправді вона не цілком переконана в цьому і визнає: «Цей термін також залишається абстрактним для багатьох студентів і студенток. І це в передовому місті Відні». Однак є окремі викладачі, такі як Сабіна Рис, яка пропонує семінари з «феміністичного привласнення простору» та підтримує «політико-критичне» мислення, зазначає Штефан.

Приклад Відня доводить, що ґендерне планування потребує наукового підходу

Відтоді як Ройманпляц реконструювали, на прохання попередньо опитаних дівчат з одного боку площі встановили сцену, на якій реґулярно відбуваються різні заходи. Штефан озирається. Сьогодні лише кілька хлопців сидять на встановлених лавках. Навпроти сцени висить дорожній знак: РойМЕДХЕНпляц (нім. das Mädchen — дівчина). Такий собі місцевий гумор.

У будь-якому місті досягнення ґендерної cправедливости потребує часу. Відень — не виняток. Але місто показує те, що для цього потрібно: наукове підґрунтя, яке закладають дослідження та опитування. Керівні принципи та критерії визначають напрям розвитку. І дискурс — як на офіційному рівні, так і в університетах, де навчаються майбутні міські планувальники. Зрештою, насамперед потрібні люди, які помічають соціяльну несправедливість і мають достатньо мотивації боротися з нею. Не тільки на високому рівні, як це робить Кайль, а й в повсякденному міському житті.

Ось що означає безбар’єрність: зліва на світлині вулиці Штиґенґасе ми бачимо ліфт, що піднімається вгору; на світлині праворуч перед Будинком Моря встановлено пандус

Коли раптом приспічило, жінки нарешті усвідомлюють, що міський простір, в якому вони живуть, спланували чоловіки. Адже туалети в громадських місцях знайти важко. Минулого року віденський дириґент Джоджі Гаторі закликав до «туалетної справедливости» у концертних залах. Кожен, хто коли-небудь був у Віденській державній опері або під час дощу ховався у Ґалереї Альбертина, знає, що Гаторі має на думці довгі черги перед жіночими туалетами. Це також про ґендерне планування, яке починається з генерального плану і закінчується туалетами.

Такі люди, як Гаторі, не можуть самі будувати туалети і пандуси. Але вони можуть ініціювати обговорення, змусити людей замислитися над проблемою і змінити свій погляд на неї. Особливо це стосується старих забудов, де простір обмежений, об’єкти мають строге призначення, а тому системні зміни потребують часу.

Будівництво нового мікрорайону

Мікрорайон Зеештадт в Асперні на північному сході Відня, з іншого боку, показує, як це виглядає, коли ґендерну різноманітність враховано від самого початку. Там на 240 гектарах у 2007 році почалося будівництво одного з найбільших міських мікрорайонів Европи. Очікується, що у 2030 році тут проживатиме 25 тисяч осіб. Завдяки щойно побудованому метро поїздка від центру Відня і до кінцевої зупинки Зеештадт триває менше 30 хвилин. І тут нам призначає зустріч Інґрид Шперк. Вона працює речницею девелоперської компанії Vienna 3420, яка відповідає за реалізацію проєкту. Близько п’яти відсотків вулиць Відня названі на честь жінок. Однак тут є лише дві вулиці, які названі не на честь жінок. На вивісках можна побачити імена екоактивісток, музиканток і філософинь — символічне привласнення громадського простору.

Шперк веде нас до широкої набережної, яка починається біля озера, що дало назву мікрорайону Зеештадт (нім. der See — озеро). Діти граються на березі. Шперк пояснює, що в Зеештадті спочатку планують громадський простір. «Що він означає і які його функції?». Ліворуч, де сьогодні ще пустка, має бути створено кампус релігій, спільний проєкт восьми релігійних груп. Праворуч розташовані ігрові та спортивні майданчики, які, згідно ґендерно чутливого планування, відкриті з одного боку та обладнані місцями для сидіння. Шперк піднімає комір свого пальта. Дме вітер.

Ідемо далі повз дитячу бібліотеку, супермаркети і перукарні, які розташовані на першому поверсі навколишніх будинків. Всюди можна дійти пішки або доїхати на велосипеді широкими безбар’єрними доріжками, які освітлюються вночі. «Місто коротких відстаней можливе тільки тоді, коли люди відчувають себе в безпеці», — зауважує Шперк.

За її словами, успішне ґендерне планування — це коли ніщо не заважає прогулюватися містом. Жодних темних кутків, жодних сходів заввишки з двоповерхову будівлю, натомість є пандуси для дитячих колясок та інвалідних візків, а також легко знайти загальнодоступний туалет поблизу, коли несила терпіти.

Стаття вперше була опублікована німецькою мовою під назвою «Wien: Die gendergerechte Vorzeigemetropole» в журналі Німецької залізниці «Mobil» 6 березня 2023 року.

Переклала Катерина Пилипенко