18-05-2023 Флобер Гюстав (Gustave Flaubert) 74

Біографія Гюстава Флобера

Гюстав Флобер – французький письменник – народився 12 грудня 1821 року в Руані, в регіоні Приморська Сена Королівства Франція, що у Верхній Нормандії.

Гюстав був другим сином хірурга Ашиля-Клеофа Флобера, головного лікаря руанської лікарні, та Анн-Жустін Каролін Флобер (уродженої Елеріо). Флобер розпочав творити у дуже ранньому віці, близько 8 років, як стверджують деякі джерела. Він навчався у своєму рідному місті, доки не залишив його для того, щоб вивчати право у Парижі.

У Парижі Флобер поставився до навчання байдуже. Йому дуже не сподобалось місто. У нього з'явилось декілька знайомих, серед яких був і Віктор Гюго. Наприкінці 1840 Флобер мандрував Піренеями та Корсикою. У 1846, після нападу епілепсії, які відбувалися регулярно, він залишив навчання.

Залишивши Париж, Флобер повернувся до маєтку Круасе і жив там із матір'ю. Її маленький будиночок на березі Сени став його прихистком на решту життя. Флобер так і не одружився, оскільки не хотів обтяжувати майбутню родину своєю хворобою. Він мав романтичні стосунки із поетесою Луїзою Коле (збереглося їх листування). Та розрив стосунків з нею змусив Флобера назавжди втратити потяг до романтики і шукати платонічного спілкування.

У 1846 Флобер подорожував Великою Британією у компанії Максима дю Кана, що залишався справжнім другом все життя письменника. У 1846–1850 Флобер здійснив довгу подорож до країн Середнього Сходу, а також відвідав Королівство Греція та Єгипетський еялет. У Бейруті письменник захворів на сифіліс. У 1850 Флобер провів 5 тижнів у Константинополі, і після цього усамітнився у Круасе, лише зрідка навідуючись до Парижа та Лондона. Хоча 1858 року він відвідав Карфаген, аби продовжити дослідження Сходу задля «Саламбо».

Флобер був невтомним трудівником і часто скаржився у листах до своїх друзів на те, яка напружена у нього робота. Він був дуже близький із племінницею Каролін Комманвіл та вів дружнє листування із Жорж Санд. Зрідка відвідував паризьких знайомих, серед яких були Еміль Золя, Альфонс Доде, Іван Тургенєв, брати Едмон та Жуль де Гонкур.

1870-ті роки були дуже складними для письменника. Солдати прусської армії окупували його будиночок під час війни у 1870 та у 1872. Згодом померла його мати. Флобер мав серйозні фінансові проблеми. Крім того, більшість свого життя він страждав від сифілісу. Його здоров'я значно погіршилось.

Гюстав Флобер помер від інсульту 8 травня 1880 року в Круасе. Письменника поховали у сімейному склепі на кладовищі у Руані. Пам'ятник великому письменникові був урочисто відкритий у музеї Руана 1890 року.

Творчість

Флобер хотів бути письменником з дитинства. У дев'ятирічному віці він перераховував романи, що хотів написати. Вів щоденник, у якому проявляється його критичне ставлення до суспільства, зокрема його саркастичний опис візиту короля.

У ранньому періоді 30-40 років знаходиться у полоні «несамовитого романтизму». Написав твори «Танок смерті», «Мрії в пеклі», «Записки безумця». У вересні 1849 Флобер закінчив першу версію роману «Спокуса Святого Антонія». Він читав роман вголос Луісу Буйє та Максиму дю Кану впродовж чотирьох днів, не дозволяючи їм переривати читання чи висловлювати свої думки, зауваження тощо. Наприкінці читання друзі порадили письменникові спалити рукопис у вогнищі і запропонували йому зосередитись на картинах повсякденного життя, а не на напівфантастичних постатях.

Після цієї першої спроби буде його найважливіша подорож: майже дворічна (жовтень 1849 – літо 1851) поїздка на південь і схід. Тут він замислив роман, що став його дебютом і скандальним успіхом – «Мадам Боварі». Роман, написаний за 5 років, був виданий кількома випусками у «Рев'ю де Парі» 1856 року. Уряд жорстко розкритикував і письменника, і видавця, звинувачуючи їх в аморальності. Звинувачення лунали ще більше року, проте і Флобер, і видавець врешті були виправдані. Коли ж «Мадам Боварі» було видано книгою, читач її зустрів на подив дуже тепло.

У 1858 Флобер здійснив подорож до Карфагена, щоб зібрати достатньо матеріалів для наступного роману «Саламбо». Роман був закінчений у 1862 після 4 років роботи. Наступна робота «Виховання почуттів» – це спроба автора змалювати власне дитинство, яка тривала 7 років. Зокрема, у романі описано європейські події 1848 року. Твір став останнім романом письменника і був виданий у 1869.

Флобер написав драму «Претендент», щоправда, вона не мала успіху, та опублікував перероблену версію «Спокуси Святого Антонія» 1857 року. У 1877 Флобер опублікував у журналах повісті «Просте серце», «Іродіада» та «Легенда про Святого Юліана Милостивого», написані у перервах між роботою над романом «Бувар та Пекюше», що залишився незакінченим.

Блискучий стиліст, що багато років відшліфовував свою майстерність, Флобер дуже сильно вплинув на літературу в цілому, привів у літературу низку талановитих авторів, серед яких був і Гі де Мопассан.

Українською мовою твори Флобера перекладали М. Лукаш, Д. Паламарчук, М. Гайдай та ін.

Біографія

Твори

Критика