Жан де Лафонтен. Вовк і Собака
Голодний та худий, лиш шкура та кістки,
Вовк за селом зустрів Собаку.
Такий
Великий та гладкий.
Утер би Вовк Собаці маку, –
Тече голодна слинка,
Чи тут до поєдинка?!
Ледь-ледь не пада з ніг.
Перед Собакою покірно ліг
І скаржиться на час цей проклятущий:
– Нещасний я. Голодний та худющий.
Хотів би працювать, та ба –
Знущається судьба:
І праці не дають,
Вкраду – безжально б’ють… –
Собака-простачок Вовкові каже:
– Ходім зі мною. Я і ти
Жить будем, як брати.
Разом робитимем, разом і спати ляжем.
– А що ж робить?
– Подвір’я стерегти… —
Пішли в село. В дорозі Вовк побачив:
На шиї в пса
Біда собача:
– Це що? Так шкодить ковбаса?
– Ммм. Це, той… Буває на віку
Сиджу на мотузку.
– Така твоя солодка воля?
Хай краще здохну серед поля,
А не дозволю, мій дружок,
В’язать мене на мотузок!
Переклав Микита Годованець
Твори
Критика
