Жан де Лафонтен. Крук і Лис
Крук — то великий злодїй! Се кождий знає. Отже раз вкрав він кусень сира і усїв з ним на дереві. Заглянув його лис, занюхав смачний сир, підбіг під дерево і так став до него говорити:
— Добри-день тобі, пане круче! Який же ти гарний! Як ти менї подобаєш ся! А если твій голос відповідає твоїм перам, то ти є хиба чудом між иншими птицями, які в сїм лїсї перебувають.
На сї слова крук мало не вискочив зі скіри з великої радости. Він хотів попишати ся своїм гарним сьпівом і відчинив клюв. В тій самій хвили опустив своє крадене добро на землю. Лис вхопив сеичас сир, зїв його зі смаком, аж облизав ся, а відтак сказав до крука:
— Мій любий пане! Навчи ся тепер, що кождий підхлїбник жиє коштом сего, хто його слухає. За сю науку заплатив ти тепер своїм сиром.
Крук страшно змішав ся, коли почув таку насьмішку лиса. Він був би з сорому і з досади навіть почервонів, коли би з роду не був чорним. Зате заприсяг собі, що вже більше не дасть ся обдурити підхлїбникам.
В оригінальному перекладі Любомира Селянського
Твори
Критика
