17.09.2023

Біографія Шервуда Андерсона

Шервуд Андерсон – американський письменник; провісник сучасної психоаналітичної і побутової американської прози – народився 13 вересня 1876 року в місті Камден (штат Огайо, США).

Шервуд Андерсон – вихідець із багатодітної збіднілої сім'ї, навчався епізодично, не зміг закінчити коледжу. З дитинства поневірявся країною, змушений був працювати газетярем, пастухом, посильним, вантажником на чиказьких бойнях, малярем, агентом рекламного бюро. Служив солдатом під час іспано-американської війни 1898 року. Зайнявшись бізнесом, виріс до власника посилкової фірми в Огайо.

На початку 1910-х, незадовго до 40-ліття, пережив гостру душевну кризу, розчарувався у бізнесі, покинув сім'ю і переїхав у Чикаго, де став письменником. Там реалізувався його давній інтерес до людей, їхніх доль і переживань, їхніх історій, котрі він завжди жадібно слухав. Ця початкова пора Андерсона, його дитинство і юність, формування його як письменника, характеристика оточення, щирі свідоцтва внутрішніх сумнівів, надій, поривань — все це разом узяте складає зміст його цікавої мемуарної книги, написаної, коли до Андерсона вже прийшла слава, і дуже точно названої «Розповіддю оповідача «(«A Story — Teller's Story», 1924).

У 1914 Андерсон дебютував як новеліст, а через два роки видав перший роман «Син Вінді Макферсона» («Windy McPherson's son», 1916). У центрі роману — історія героя, з певними автобіографічними рисами, його вивищення, збагачення, а згодом розчарування у діловій діяльності, що призвело до сильного внутрішнього потрясіння. У наступному романі А. «Крокуючі люди» («Marching Men», 1917) героєм став Мак Грегор, син шахтаря, юність якого проминула у гірняцькому селищі, людина фізично сильна і вольова, яка проймається неприязню до хаотичного і нікчемного навколишнього життя.

Звернення Андерсона до нової для нього робітничої теми і певний утопізм сюжету визначили незвичний для письменника вибір художніх засобів у цьому романі, де риторика і публіцистика домінують над живою зображальністю.

Проте не романна, а «мала» новелістична форма якнайорганічніше відповідала художній манері Андерсона. Справжній успіх прийшов до нього з виходом його знаменитої збірки «Вайнсбург. Огайо» («Wineshurg, Ohio», 1919), яка викликала загальноамериканський резонанс. Книга стала віхою в історії національної літератури, своєрідною точкою відліку, свідченням подальшого збагачення реалістичного мистецтва. 23 новели, що увійшли до збірки, утворюють своєрідний цикл і навіть, як вважають деякі критики, «роман в новелах». Ця внутрішня єдність досягається завдяки спільному місцю дії — маленькому провінційному містечку Вайнсбурґу, зі своєю топографією і географією, а також завдяки наявності «наскрізних» персонажів, з-поміж яких центральним є молодий журналіст Джордж Віллард — співробітник газети «Вайнсбурзький орел», який мріяв стати письменником. Деякі з героїв новел сповідаються йому, діляться з ним своїми історіями. Але найголовніше те, що в новелах розлита особлива атмосфера, особливий настрій. Своєрідність збірці надають і її герої.

Своєю збіркою Андерсон заперечив міф про миле і пристойне провінційне життя; його герої страждають не від матеріальної скрути, а від душевної невлаштованості, внутрішнього дискомфорту, а найголовніше, безмежної самотності.

Ті ж персонажі з «химерами» діють і в другій знаменитій збірці «Тріумф яйця» («The Triumph of the Egg», 1921). Андерсон-новеліст збагатив оповідь, привнісши в неї нові стильові прийоми, тонкі психологічні нюанси та підтекст. Вій став своєрідним художнім орієнтиром для цілого покоління письменників, першого повоєнного покоління, «людей двадцятих років», як їх іноді називали. Сам Андерсон вважав, що він йде шляхом реалізму, прокладеному у літературі Т. Драйзером.

Значно менше поталанило Андерсону з його романами 20-х років, такими як «Бідний білий» («Poor White», 1920), «Багато шлюбів» («Many Marriages», 1921) і «Темний сміх «(«Dark Laughter», 1925). Зображення надуманих психологічних колізій своїх героїв в останньому романі Андерсона стало об'єктом пародіювання у повісті Е. Хемінґвея «Весняні води» (1926).

Після певного спаду у другій половині 1920-х Андерсон на початку «червоних тридцятих» неначе здобув друге дихання. Різко зросла його суспільна активність. Разом з Т. Драйзером, Дос Пассосом він брав участь у створенні колективної книги «Говорять гірники Харлану» (1932), що стала результатом поїздки до страйкуючих гірників штату Кентуккі. Підсумком цієї поїздки був і роман Андерсона «По той бік бажання» («Beyond Desire», 1932). Документальну основу роману складає страйк текстильників у Гастонїї в 1929, який закінчився невдачею; при цьому охоронці вбили декількох робітників, а ряд страйкарів було ув'язнено.

У 1935 вийшла книга публіцистики Андерсона «Здивована Америка» («Puzzled America»). Вона складається з нарисів, репортажів, етюдів, написаних під час поїздок письменника по країні, зокрема південними штатами, де вій спостерігав процес індустріалізації, народження нових фабрик, заводів, крах старих форм життя. Починаючи із середини 1930-х Андерсон, як і деякі його колеги, відійшов від лівого руху. Суттєву роль відіграли тут звістки про «великий терор», розв'язаний сталіністами в СРСР.

Шервуд Андерсон помер 8 березня 1941 року в Колоні (Панама).

Твори

Романи:
Син Вінді Макферсон (1916).
Маршируючі чоловіки (1917).
Бідний білий (1920).
Багато одружень (1923).
Темний усміх (1925).
Попіл: дитинство на середньому заході (1926, напівавтобіографічний роман).
Аліса й загублений роман (1929).
Понад бажанням (1932).
Кіт Брендон: портрет (1936).

Збірки оповідань:
Вайнсбурґ, Огайо (1919).
Тріумф яйця: книга вражень про американське життя в казках і поемах (1921).
Коні і люди (1923).
Смерть у лісі та інші оповідання (1933).

Поезія:
Середньо-американські співанки (1918).
Новий Заповіт (1927).

Драматургія:
П'єси Вайнсбурґ та інші (1937).

Біографія

Твори

Критика