24.09.2023

Бернс Роберт (Robert Burns)

Епіграми, епітафії та експромти Р. Бернса українською мовою

О. Д. Нечипорук

Сатири малої форми Р. Бернса довгий час залишалися невідомими широким колам українських читачів. Вперше декілька з них з’явилося на сторінках журналу «Вітчизна», а в 1959 р. у значно більшій кількості ці сатири увійшли до збірки «Вибране», 1965 р. — до збірки «Поезії» у перекладі відомого українського поета-перекладача Василя Мисика.

Р. Бернс обрав сатиру як основний метод критики суті сучасного йому ладу і зміг реалістично показати типову суперечність між експлуататорами та експлуатованими. Описуючи якийсь конкретний факт, поет вдається до широких узагальнень і піддає нищівній критиці політичних діячів Шотландії, пихатих та неосвічених поміщиків, лицемірне духовенство, викриває типові вади, властиві людині взагалі. За влучним висловом Д. Дейчиса, поет скеровує «несподіваний прожектор на елементарний факт з життя», проте, відзначаючи сатиричний хист Р. Бернса, англійська критика здебільшого звертає увагу на сатиричні твори великої форми, але не надає належного значення його короткій, легкій та жвавій сатиричній імпровізації. Буржуазні літературознавці, що вивчають творчість Р. Бернса, зокрема А. Каннінгам, Ф. Снайдер, К. Кітч, необґрунтовано вважають, що більшість невеличких сатир становить інтерес лише для тих, хто знав об’єкт сатири.

Перекладачі Р. Бернса відтворюють художню цілісність першотвору в єдності його змісту і форми. І. Кашкін, наприклад, слушно вважає, що для створення якісного перекладу необхідно передати первісну свіжість авторського сприйняття живої дійсності.

Мета нашої статті — дослідити, якою мірою В. Мисикові вдалося відтворити художню дійсність першотвору і досягти, таким чином, реальної адекватності перекладу. Для того, щоб визначити творчий метод В. Мисика, зіставимо українські переклади творів Р. Бернса з перекладами його поезій С. Маршаком.

Перед перекладачем стоїть нелегке й почесне завдання — відтворити «сіль» епіграми, користуючись ресурсами рідної мови. Від перекладача не можна вимагати буквальної текстуальної близькості до оригіналу. Слід вважати закономірною втрату несуттєвого, внесення замін або доповнень, зроблених для того, щоб читач краще зрозумів зміст. Характерними рисами є афористичність та лаконічність, і часом невдалі еквіваленти або вільне переосмислення породжують інше поняття, ніж в оригіналі, що, безперечно, не бажано при перекладі цього жанру.

Успіх перекладу залежить від збереження синтаксису та ритміко-інтонаційних особливостей першотвору, окремих слів або виразів, які означають щось типове, органічне, за яким стоїть ціле. Відтворення їх у перекладі збільшує силу емоційного впливу на читача.

Розгляньмо переклади малих сатир Р. Бернса саме під таким кутом зору. Радянські перекладачі поезій Р. Бернса є його суперниками. Кожний з них по-різному сприймає поетичний світ першотвору поета. Взяти хоча б епіграму Р. Бернса «The Creed of Poverty». У ній поет говорить про політичне безправ’я бідняків і саркастично натякає на те, що уряд безсилий притупити їх політичну далекоглядність. Епіграма перекладена В. Мисиком, М. Лукашем (зберігається в рукописі) та С. Маршаком. Хоч жоден із перекладів не має текстуальної близькості до оригіналу, але всі перекладачі добре відтворюють зміст і дошкульний сарказм епіграми.

У перший варіант свого перекладу В. Мисик вносить те, що в Р. Бернса читаємо між рядками, а саме: бідняк здатний розібратися в політичних подіях. До того ж у його перекладі помітна синтаксична недостатність (відсутній займенник «ти»).

У Бернса: У Мисика:

In politics if you thou wouldst mix, Коли до політики здібний,
And mean thy fortunes be; Оглухни, бідняк, і осліпни.
Bear this in mind — «Be deaf and blind; За тебе хай бачить і чує,
Let great folks hear and see». Хто панує.

Другий варіант В. Мисик, як і Р. Бернс, будує на умовному способі: повтори слів із заперечною часткою «ні» та без неї краще відтворюють думку першотвору;

Як хочеш політиком бути,
Не треба ні бачить ні чути;
За тебе хай бачить і чує,
Хто панує.

М. Лукаш у перекладі епіграми влучно використав український народний фразеологізм «мовчи та диш»:

Мовчи та диш, як ти голиш,
І слова не зрони.
Панам політику облиш,
На те вони й пани.

У перекладі С. Маршака переставлені рядки — третій рядок (найбільш важливий у смисловому відношенні) поет подає першим і вдало грає на зіставленні синонімічних за текстуальним значенням прикметників та іменників (слеп и глух; зрение и слух);

К политике будь слеп и глух,
Коль ходишь ты в заплатах.
Запомни: зрение и слух —
Удел одних богатых.

Отже, якщо порівняти чотири переклади цієї епіграми з першотвором, то можна з повним правом твердити, що всі перекладачі зберегли його ідею, хоч користувалися різними стилістичними засобами.

В. Мисик вільно переставляє рядки в епіграмах («Епітафія крикливому полемістові»), випускає рядки, які не впливають істотно на зміст епіграми («На Е. Тернера»), передає зміст одного рядка першотвору в двох, а один відкидає («Епітафія Віллі»), іноді замінює образ оригіналу еквівалентним («Епітафія чоловікові, який завжди слухався жінки», «Підлабузник»).

Проте переосмислення та заміни перекладачем основних образів малих сатир іноді призводить у В. Мисика до збіднення змісту. Так, у Р. Бернса в «Епітафії самогубцеві» («Epitaph on a Suicide») йдеться про те, що людина не має права за власним бажанням іти з життя, щоб не позбавити бога клопоту про себе:

У Бернса: У Мисика:

Earth ’d up here livs an imp o’hell Оберігає бісів клад
Planted by Satan’s dibble — Оця могилка вбога.
Poor silly wretch he's damn’d himsel Дурний! Він сам подався в ад,
То save "the Lord the trouble. He поспитавшись бога!

С. Маршак зберігає думку Р. Бернса:

«Самоубийством от хлопот Он господа избавил».

Більш точного перекладу вимагає також експромт «On the Kirk of Lamington» («У церкві»). Одного разу Р. Берне залишив на церковній лавці напис про своє враження від церкви,. проповіді та проповідника: «Ye se a’be het ere I come back», тобто «всі ми будемо до того часу в пеклі». У В. Мисика хоч і звучить пересторога, але не така виразна: «їм скоро жарко стане всім».

С. Маршак, хоч і змінив строфічну будову першотвору, додавши один рядок, якого немає у Р. Бернса, проте відтворив його думку:

Пусть он согреется в аду,
Пока я вновь сюда приду.

Часом перекладачі, переставляючи рядки, змінюють pointe малих сатир. Особливо цей композиційний прийом характерний для перекладів С. Маршака, де він або підсилює («The Parson’s Looks»), або послаблює («On a Wag in Mauchline») кінцівки. В. Мисик не використовує цього прийому, він повністю дотримується першотвору.

Отже, перекладач може собі дозволити лише такі композиційні зміни в перекладах малих сатир, які не порушать їхньої ідейної спрямованості та не зменшать сили художньої експресивності.

Однією з основних особливостей малої сатиричної форми є стислість. Тому цілком закономірним слід вважати те, що складні речення оригіналу відтворено у перекладах більш короткими, які вдало передають їхній зміст. В епітафії «On Gavin Hamilton» Р. Бернс використовує довге означальне речення, в якому з обуренням викриває «лицемірних негідників»— церковників, що ганьбили його друга Гевіна Гамільтона. У Мисика вдало використана, коротка українська антитеза.

Пор. у Бернса: У В. Мисика:

The poor man weeps — here Gavin sleeps, Шануй, бідняк, його ім’я,
Whom canting wretches blamed. А ти кляни, панотче!

В епіграмі «Про череп Голдіса» («On Commissary Goldies Brains») Р. Бернс іронізує з «волі божої», «справедливості», яка викликає у нього сумнів:

Lord, to account who does Thee call Or e’er dispute Thy pleasure?

Перекладачі знаходять вдалі лаконічні відповідники.

Пор. у В. Мисика: У С. Маршака:

Дива з твоїх виходять рук, Господь во всем, конечно, прав.
Творець. Хто б розгадав... Но кажется непостижимым...

У більшості епіграм, експромтів та епітафій Р. Берне загострює сатиричне вістря з допомогою інтонації. Тому й перекладачі, як правило, надають їй великої ваги. Зокрема, у В. Мисика немає ніякої скутості інтонації, що часто буває характерне для мови перекладачів, які надто зважають на синтаксис оригіналу, не використовуючи особливостей живої мови. Наприклад, в «Епіграмі» («Epigram»), яка іронізує з марнославної людини, що і в пеклі хоче здобути керівну посаду, інтонація, як і в першотворі, багата та гнучка.

Пор. у Бернса: У В. Мисика:

When — deceased, to the devil Потрапивши у пекло, він сатані кива,
went down,
’Twas nothing would serve him; Щоб той свою корону йому віддав,
but Satan’s own — Овва!
Thy fool’s head, quoth Satan, Корону недотепі? Цього ще нехватало!
that crown shall wear never
I grant thou rt as wicked, but not Хоч злоби в тебе досить, та розуму
quite so clever. замало!

Не менш багата інтонація і в інших перекладах, зроблених В. Мисиком. Так, в епіграмі «Поміщикові» («On a Contry Laird») Р. Бернс спочатку складає богові подяку за те, що той воскрешає не лише душу, а й тіло. У наступних двох рядках, використовуючи умовний спосіб, повтори вигуків, окличну інтонацію, поет викриває бездушність поміщика:

For had he said The soul alone
From death I ’will deliver;
Alas! Alas! О Cardoness,
The thou hadst slept forever.

У перекладі В. Мисика удавану схвильованість автора, його ущипливу іронію відтворено за допомогою уривчастої питальної та окличної інтонації.

А що, якби душі самій
Ожити він дозволив?
Тоді б... тоді, о пане мій,
Ти б не воскрес ніколи!

Проте подекуди перекладачі не зберігають інтонації першотвору. В епіграмі «Exciseman Written on a Window Dumfriss», яка піддає гострій критиці капіталістичний лад, гнівні, викривальні ноти (їх створюють питальні та розповідні речення, повтори питальних займенників what premiers-what) замінюються розмовними, введеними за допомогою «ргау» в значенні «будь ласка» (what are they, pray, but spiritual exciseman?).

Щоб краще відтворити ідею епіграми, В. Мисик виносить у першу строфу основні питання

Чом смієтеся ви, дотепні й горді люди,
Чом над акцизником глузуєте ви всюди?

Відповідь на це питання дає друга строфа. Інтонаційні акценти першотвору не збережені повністю, втрачено розмовні інтонації.

С. Маршак, навпаки, спочатку наводить речення з розповідною інтонацією, а другу строфу будує на двох питаннях і одній відповіді. Легкість розмовних Бернсових переходів йому також не вдалося відтворити. В перекладах збережено зміст та ідею епіграми, але не відчувається жвавості інтонацій Р. Бернса та багатства їхніх відтінків.

Краса сатиричної палітри Р. Бернса невичерпна. Розглядаючи художні тропи його сатир — персоніфікацію, епітети, метафори, порівняння — в нерозривному зв’язку з еволюцією сатиричної думки, можна дійти висновку, що вони використовуються поетом не як самоціль, а як засіб яскравого викриття суперечностей тогочасної дійсності, засудження та розвінчання ідеалів та престижу панівної верхівки.

Спинімося на одному з найефективніших видів саркастичного епітета — лайці, яка іноді зустрічається в сатирах малої форми Р. Бернса і є однією з форм вульгаризму. В епітафії «Опа Noisy Polemic» поет називає масона Джеймса Гампрі «blethrin bitch», тобто «балакливим сучим сином». У В. Мисика заміна менш колоритна — перекладач використовує лайливий вираз «безглуздий торохтій». Проте український перекладач майстерно користується цією особливістю стилю Р. Бернса в інших перекладах епіграм та епітафій. В. Мисик вводить в епіграму «On Andrew Turner» адресоване сатані прокляття, якого немає в оригіналі.

Пор. у Бернса: У В. Мисика:
But willily he changed hisplan. Та й, клятий, схитрував.

В. Мисик вдало використовує народний лайливий вираз «під три чорти» в перекладі Бернсової епіграми «Про Ельфінстонів переклад епіграм Марціала» («On Elphinstone’s Translation of Martial’s Epigrams»). І хоч в оригіналі немає відвертих вульгаризмів, проте недоброзичливість і непримиренність Р. Бернса до Ельфінстона як перекладача взагалі, і зокрема Марціала, відчувається в кожному рядку:

О Thou whom Poesy abhors,
Whom Prose has turned out of doors.

Взагалі питання про зіставлення коефіцієнтів імпресії та експресії в мові художнього перекладу дуже цікаве. На думку С. Петрова, на перекладах лайки можна спостерігати співвідношення між імпресією та експресією. Залежно від ситуації лайку треба перекладати не тільки вербально, а й використовуючи граматичні засоби емоційної експресії тієї чи іншої мови.

На наш погляд, майстерне використання В. Мисиком вульгаризмів служить вдалим засобом підсилення емоційної експресії. Застосування ним лайки у значно більшій мірі, ніж у перекладах С. Маршака, цілком виправдане, оскільки воно відбиває індивідуальність творчої манери Р. Бернса. Перекладаючи малі сатири Р. Бернса, В. Мисик, як і С. Маршак, дотримується високих вимог мистецтва перекладу і збереження їх ідейної спрямованості та художньої виразності. Український перекладач яскраво виявив свою творчу індивідуальність у відтворенні стилю і своєрідності сатир Р. Бернса засобами рідної мови.

Л-ра: Мовознавство. – 1969. – № 5. – С. 42-45.

Біографія

Твори

Критика