Мовна репрезентація образності в поезії Альфреда Теннісона «A Farewell»
Д. В. Савченко
У контексті літературного твору слово може набувати багатозначність, яка не є зафіксованою в словниках. Так з'являється поняття художнього образу, де мова постає водночас і засобом, і предметом мистецтва. В художньому образі реальна життєва характерність постає вже не просто як предмет оцінки, а в творчому синтезі з авторським ставленням до неї [1].
Актуальність теми зумовлена її приналежністю до лінгвостилістичних досліджень художнього тексту, спрямованих на розкриття механізмів створення образності. Крім того, твори поетів вікторіанської епохи заслуговують особливої уваги. Саме тому об'єктом дослідження стала поезія Альфреда Теннісона «A Farewell», її текст надано далі: «Flow down, cold rivulet, to the sea, / Thy tribute wave deliver: / No more by thee my steps shall be, / For ever and for ever. / Flow, softly flow, by lawn and lea, / A rivulet then a river: / Nowhere by thee my steps shall be / For ever and for ever. / But here will sigh thine alder tree / And here thine aspen shiver; / And here by thee will hum the bee, / For ever and for ever. / A thousand suns will stream on thee, / A thousand moons will quiver; / But not by thee my steps shall be, / For ever and for ever.»
Поезію вперше було опубліковано в 1842 році. Ідея символізму природи суттєво вплинула на поезію Альфреда Теннісона. Його творчість в 50-70-х роках XIX століття відобразила в собі спроби відродження середньовічного світосприйняття та уявлень про двоїстість сутності (духовної та земної) кожного явища природи [2].
Ця поезія - справжня пастораль, оскільки вона поетизує душевні переживання на лоні природи. її 16 рядків розбиті на чотири чотиривірші зі стійкою схемою перехресної рими abab всюди. Теннісон використовує її для створення примарного звуконаслідування, коли ми неначе чуємо плескіт хвиль уздовж берега річки. Ліричного героя цілком можливо ототожнити з самим автором, адже ця поезія є свого роду автобіографічною. Увесь вірш виражається через внутрішню мову.
Тон поезії не можна назвати життєстверджуючим. Він, скоріше, сумний, депресивний. Про це свідчить підбір автором специфічної лексики, яка вказує на його стривоженість: «cold», «sigh», «shiver», «quiver». І навіть сама назва вірша, «A Farewell», налаштовує нас на не досить приємний тон, оскільки дослівно перекладається як «прощання».
Чи вказує Теннісон. в яку пору року відбувається описана у вірші дія? Навряд чи ми можемо відповісти на це запитання з упевненістю. Проте, здається, все ж таки зміна пір року розкривається у третьому чотиривірші. Його рядки послідовно починаються зі слів «but here...», «and here...», «and here...». З погляду на граматику, ці рядки є паралельними конструкціями. Завдяки їм ми розуміємо, що автор дає нам підказку на те, що мова йде про щонайменше три різні сезони. Восени буде зітхати вільха («sigh thine alder tree»), взимку від холоду тремтітиме осина («thine aspen shiver»), а навесні, або навіть і влітку також, гудітиме бджола («will hum the bee»). А повтор рядка «forever and forever» в кінці кожного чотиривірша вказують на те, що ці сезонні цикли будуть змінюватися вічно.
Теннісон урізноманітнює його поезію алітерацією, описуючи деякі деталі Пейзажу: «flow, softly flow by lawn and lea,» «suns will stream». Крім того, як справжній майстер він лише у двох рядках «A thousand suns will stream on thee, / A thousand moons will quiver» одночасно використав декілька стилістичних прийомів. Перше, що привертає увагу, - це слово «thousand», яке повторюється двічі та створює ефект гіперболізації, тобто перебільшення. Також можна помітити певного роду антитезу в словах «suns - moons». Під ними мається на увазі протиставлення часу доби: дня та ночі. За допомогою слів «stream» та «quiver» сонце та місяць також оживають, тобто ми знову ж таки можемо відзначити використання персоніфікації.
Вірш «A Farewell» виступає як метафора життя. Теннісон проявив свою майстерність, вклавши вічні теми у досить прості слова. Ця поезія сповнена образами природи, які розкриваються за допомогою різноманітних стилістичних засобів. Предметний світ поезії представлений за допомогою п'ятнадцяти іменників. Кожен з них є своєрідним символом. Вони здебільшого називають деталі природи, і лише деякі - абстрактні образи.
Найбільше в цьому вірші привертає увагу образ води. Він пронизує увесь твір і об'єднує собою всі використані образи. Вода виступає універсальним символом у традиціях всіх культур і при цьому наділяється різноманітними функціями. Певні властивості води обумовили її одухотворення. Зазвичай вона знаходиться у русі, змінює колір під світлом зірок та сонця, під дією температури може випаровуватися або замерзати, здатна відбивати живі та неживі предмети, відроджує життя, очищає. Вода, що біжить, завжди сприймається як жива істота. Саме це й можна спостерігати в обраній поезії, оскільки автор застосовує до неї прийом персоніфікації.
Варто зауважити те, що цей образ є динамічним, адже в ході прочитання вірша він розширюється, стає глибшим як в переносному, так і в прямому значенні. Спочатку він вводиться до поезії у вигляді струмка. Поет знає його досить добре, щоб надати йому індивідуальність, тому вже тут ми можемо відзначити використання персоніфікації. Струмок ніби подорожує, як пише Теннісон. «to the sea», і він буде ставати більшим: «а rivulet then a river». Струмок теж немовби знає автора, посилаючи «thy tribute wave» у пам’ять Теннісону. Отже, образ води розкривається через такі допоміжні образи як «rivulet», «river», «sea», «wave».
Окрім образів, що пов'язані з водною стихією, природа також представлена такими образами, як «lawn», «lea», «alder tree», «aspen», «suns», «moons». Осика відома своїм «тремтячим» на вітрі листям. В силу цієї особливості її вважають символом страху та нерішучості. Вільха теж є досить трагічним символом, оскільки в багатьох вона асоціюється зі смертю. У поезії Альфреда Теннісона, як вже стало зрозумілим, кожен образ природи є одухотвореним, тому у випадку з цими образами також можна говорити про персоніфікацію: «will sigh thine alder tree», «aspen shiver».
При виконанні лінгвостилістичного аналізу обраного твору вивчалися не лише засоби створення мовної репрезентації образності, а й певні події в житті автора, що могли стати передумовами створення цієї поезії. Це мало велике значення для дослідження, оскільки, як з’ясувалося, деякі деталі з біографії значно відбилися в поетичному творі. Основним прийомом стало використання лексем природи, що допомагає читачеві зрозуміти всю глибину душі поета та проникнути до світу його почуттів.
Бібліографічні посилання:
- Лосев А.Ф. Проблемы художественного стиля. / А. Ф. Лосев. — Киев : Collegium, 1994. - 288 с.
- Walker Н. The literature of the Victorian era / H. Walker. - Cambridge : The University Press, 1921. - 1067 p.
Л-ра: Актуальні проблеми філологічної науки та педагогічної практики. – Дніпро, 2018. – С. 136-138.
Твори
Критика
