Біографія Крісти Вольф
Кріста Вольф (уродж. Іленфельд) – німецька письменниця – народилася 18 березня 1929 року в Ландсберґу-на-Варті в сім'ї комерсанта Отто Іленфельда.
У Ландсберґу-на-Варті до початку Другої світової війни Кріста ходила в школу. 1945 року, після переселення, сім'я Іленфельдів опинилася у Мекленбурзі. Кріста працювала друкаркою у бургомістра села Гаммелін поблизу Шверіна. У 1949 закінчила школу в Бад-Франкенхаузені й того ж року вступила в СЄПН. Кріста Вольф була членом СЄПН до червня 1989. А з 1949 по 1953 Кріста Вольф вивчала германістику в Єні і Ляйпцигу. В 1951 вийшла заміж за письменника Герхарда Вольфа. Через рік народилася їхня перша донька Аннетта.
Кріста працювала науковою співробітницею Німецького союзу письменників і редакторкою в різних видавництвах і журналах. У 1955–1977 очолювала спілку письменників НДР. Через чотири роки після народження першої дитини на світ з'явилася дочка Катрін. У 1974 Крісту Вольф прийняли в Академію мистецтв НДР. Ще в 1972 вона побувала в Парижі, у 1984 її обрано членом Європейської академії наук, мистецтв і літератури в Парижі. Через два роки вона вступила до Вільної академії мистецтв (Гамбург).
У 1976 авторку, яка підписала відкритий лист проти позбавлення громадянства Вольфа Бірмана, виключили зі Спілки письменників НДР. Кріста Вольф багато подорожувала, зокрема Швецією, Фінляндією, Францією і США, де отримала ступінь почесного доктора Університету штату Огайо. Вольф вважають однією з найвідоміших сучасних письменниць Німеччини. Її твори перекладено багатьма мовами світу.
На початку 1990-х стало відомо про співпрацю Крісти Вольф з Міністерством державної безпеки НДР як позаштатного співробітника. У цей час вона склала три доповідні про свої зустрічі, в яких були виключно позитивні характеристики. Бурхливу увагу громадськості до цього факту, а також критику за свої одкровення Кріста Вольф розцінила як несправедливу розплату за її минуле в НДР. Щоб уникнути цькування, письменниця змушена була на кілька років залишити Німеччину, переселившись до Каліфорнії.
Кріста Вольф померла 1 грудня 2011 року в Берліні.
Твори:
Московська новела, 1961.
Розколоте небо, 1963.
Роздуми про Крісті Т., 1968.
Lesen und Schreiben. Aufsätze und Betrachtungen, 1972.
Тіль Уленшпігель, 1972.
Unter den Linden. Drei unwahrscheinliche Geschichten, 1974.
Kindheitsmuster, 1976.
Немає місця. Ніде, 1979.
Fortgesetzter Versuch. Aufsätze, Gespräche, Essays; 1979.
Geschlechtertausch. Drei Erzählungen, zus. m. Sarah Kirsch und Irmtraud Morgner, 1980.
Lesen und Schreiben. Neue Sammlung, 1980.
Кассандра, 1983.
Voraussetzungen einer Erzählung: Kassandra. Frankfurter Poetik-Vorlesungen, 1983.
Ins Ungebundene gehet eine Sehnsucht. Gesprächsraum Romantik. Prosa. Essays, zus. m. Gerhard Wolf', 1985.
Die Dimension des Autors. Essays und Aufsätze, Reden und Gespräche. 1959–1985, 1986.
Аварія. Хроніка одного дня (Störfall. Nachrichten eines Tages), 1987.
Ansprachen, 1988.
Sommerstück, 1989.
Was bleibt. Erzählung, 1990 (entstanden 1979).
Reden im Herbst, 1990.
Sei gegrüßt und lebe. Eine Freundschaft in Briefen, 1964–1973. Christa Wolf und Brigitte Reimann, hg. v. A. Drescher, 1993.
Auf dem Weg nach Tabou. Texte 1990–1994, 1994.
Christa Wolf und Franz Fühmann. Monsieur – wir finden uns wieder. Briefe 1968–1984, hg. v. A. Drescher, 1995.
Медея: голоси / Medea: Stimmen, 1996.
Hierzulande Andernorts. Erzählungen und andere Texte 1994–1998, 1999.
Leibhaftig. Erzählung, 2002.
Ein Tag im Jahr. 1960–2000, 2003.
Mit anderem Blick. Erzählungen. 2005 Suhrkamp.
Місто янголів, або Пальто д-ра Фройда / Stadt der Engel oder The Overcoat of Dr. Freud. 2010. Suhrkamp.
Твори
Критика
- Автобіографічність як проблема ідентифікації у творчості Крісти Вольф
- «Деміфологізуючий» міф (за романом К. Вольф «Медея. Голоси»)
- Ігрові форми ідіосинкразії у жіночому дискурсі К. Вольф (за повістю «На власній шкірі»)
- Метарівень у романі «Образи дитинства» К. Вольф
- Міфологізація тіла в повісті Крісти Вольф «На власній шкірі»
- Романтизм як проекційний простір у творчості Крісти Вольф
- Характер «конфлікту Боварі» у структурі жіночого образу за повістю Крісти Вольф «Роздуми про Крісту Т.»