Золотиста коса Маргарити, попеляста коса Суламіт (Вивчення поезії Пауля Целана)
Світлана Васильчук
Не шкодував ти нам своїх зірок.
До тебе в дім вривалась далина.
Ламався часу висохлий вінок.
Тобі корилась сила чарівна.
Роза Ауслендер
Пауль Целан (Павло Львович Анчель) має українське коріння: народився він 23 листопада 1920 р. в німецькомовній єврейській родині в Чернівцях, тут прожив половину свого життя. Він належить до цілої плеяди німецькомовних письменників, якими світову культуру збагатила Буковина. Серед них - поети А. Маргул-Шпербер, Г. Дроздовський, К. Блум, М. Розенкранц, Р. Ауслендер, А. Кіттнер, І. Вайсглас, А. Гонгає. Закінчивши гімназію, вивчав медицину у французькому місті Тур (1938-1939 рр.). Знову повернувся у рідне місто, став студентом романістики Чернівецького університету (1939-1941 рр.). Його не обминули жахіття війни: разом з іншими єврейськими родинами Чернівців 1941 р. мешкав у гетто. Жертвою фашистів стали батьки Пауля, депортовані в Задніпров'я й замордовані там.
Осокоре, ти в пітьмі сивієш.
Моя мати сивини не знала.
Зелено, купаво на Вкраїні.
Моя світла мати не вернулась.
Хмаро, ти наповнюєш криниці.
Моя тиха мати гірко плаче.
Зірко, ти снуєш вогнисту стрічку.
Серце матері свинець пронизав.
Двері, хто вас висадив із петель?
Моя ніжна мати вже не прийде.
1942-1944 рр. Пауль Целан був в’язнем трудового табору в Румунії. 1944-1945 рр. він знову в Чернівцях, в університеті вивчає англійську мову. В одній з анкет з цього періоду зазначає, що володіє єврейською, румунською, німецькою, французькою, англійською, російською, українською мовами. Його життєва епопея продовжилася: 1945-1947 рр. - Бухарест, 1948 р. - Відень. 1948 р. він назавжди оселився в Парижі; там завершив свою освіту, став доцентом германістики в «Еколь нормаль» (вища педагогічна школа), там одружився з французькою художницею Жізель Лестранж. До свого п'ятдесятиріччя він не дожив: у квітні 1970 року він покінчив життя самогубством, перехилившись востаннє через ажурне поруччя моста над Сеною.
В 1992 році в Чернівцях споруджено пам'ятник Паулю Целану; автор-скульптор якого Іван Салевич.
У вірші «Нота» чернівецька поетеса Тамара Севернюк написала:
Народився на схід натхненний,
А душа під прицілом йшла.
Око мороку. Хвилі Сени.
Чужини незлоблива мла.
Гостро молодість безтуманну
Перерізав печалей ріст.
Ледь на устоньках сніг розтанув,
Руки долі гойднули міст...
Серед білого дня
Зелений
В Чернівцях проломивсь туман.
Розімкнулися хвилі Сени
І зімкнулись: Целан... Целан...
Пауль Целан - один з найбільших німецькомовних ліриків другої половини XX ст. Автор поетичних книг «Пісок із урн» (1948), «Мак і пам'ять» (1952), «Від порога до порога» (1955), «Мовні грати» (1959), «Троянда нікому» (1963), «Переведення подиху» (1967), «Сонця з ниток» (1968), «Диктант світла» (1970), «Рештка снігу» (1971). За свою творчість Пауль Целан удостоєний багатьох престижних нагород: літературна премія міста Бремена (1958), найвища в Німеччині премія імені Георга Бюхнера (1960).
Його твори перекладали і видавали англійською, французькою, іспанською, італійською, португальською, румунською, угорською, сербо-хорватською, чеською, словацькою, польською, російською, датською, норвезькою, шведською, голландською, турецькою, японською, івритом та іншими мовами. Українською мовою твори Пауля Целана перекладали Микола Бажан, Леонід Череватенко, Марко Білорусець, Марина Новикова, Мойсей Фішбейн. Низку поезій Пауля Целана переклав Василь Стус. Внесок у переклади українською мовою творів Пауля Целана здійснили також члени Нью-йоркської групи. Та найбільше зробив у цій справі Петро Рихло, який видав збірку поезій Пауля Целана «Меридіан серця» (Чернівці, 1993) у власних перекладах.
Як і кожен з митців, Пауль Целан здавалося б одні й ті ж події, спільні для цілого світу, усвідомлює по-своєму. Відповідно і відображає їх згідно з власними мистецькими уподобаннями, використовуючи власну поетичну мову, витворюючи лише свою, притаманну йому як митцеві, власну систему образів.
Через долю поета прокотилася найжахливіша трагедія XX століття - Друга світова війна з її руйнаціями, смертями мільйонів людей. Як особисту трагедію сприйняв Пауль Целан і Голокост - масове, методичне винищення євреїв режимом фашистської Німеччини не на полях битв, а в газових камерах концтаборів чи просто в ході розстрілів.
Тема Голокосту доволі розроблена в світовій літературі, про жахіття війни написано багато і різнобічно. Однак поет, якого болить ця тема, знайшов власну форму відображення трагедії єврейського народу у власній творчості. Автор не вдається до публіцистичних описів, не пише про ті страшні події як хронограф-реаліст. Він вірний своїй манері модерністського відображення дійсності, яка притаманна його творчості. Тема Голокосту найяскравіше відображена у його поезії «Фуга смерті».
Твір побудовано на основі асоціацій, коли за словами прочитується зовсім інший зміст. Його до певних подій «прив’язують» ще декілька слів, які вказують на національні ознаки, особливості ситуації. Автор читачеві не пояснює, що йдеться про копання могил перед розстрілом фашистами євреїв. Він вживає слова, образи, які в читача вибудовуються в логічний ланцюг: євреї, могила, танець перед смертю, до якого грають такі ж самі приречені. А поряд - інший образ з єврейської історії, який став набутком світової цивілізації: Суламіт. За нею вгадується і Соломонова мудрість, і взагалі біблійна історія, де описано митарства цілого народу, який ось тепер фашизм заповзявся винищити дощенту. У вірші прочитується й позиція автора щодо Німеччини, трагедією якої також є й «з Німеччини майстер», який «вийма з кобури залізяку» й розмахує нею. Невже забуто Гете і «золотисту косу Маргарити» і світом справді править Мефістофель? Автор недарма завершує твір паралеллю Маргарити і Суламіт, вселяючи цим віру в те, що вічні цінності непроминущі, вони вищі над смертю.
Сама назва твору, «Фуга смерті» до певної міри символічна. Слово фуга перекладається з латинської мови як втеча. В музиці ним позначають форму поліфонічного музичного твору, яка будується на імітаційному проведенні однієї або декількох тем в усіх голосах за певним тонально-гармонічним планом. Власне, Пауль Целан вдався не лише до музичної термінології в назві твору, а й у його архітектоніці, імітаційно провівши через нього декілька тем.
«У «Фузі смерті» йде страшне протиборство двох непримиримих начал - жорстокості й гуманізму, варварства й милосердя, звіра і людини. Це протиборство нерівне, в своїй суті фатальне і від цього ще страшніше, бо ж німецькому коменданту концтабору, патологічному садистові, схильному до сентиментів, протистоїть лише смиренна покора безправних і приречених в’язнів. Скупими штрихами, без жодного зайвого слова фіксує Целан цей «світ навиворіт», - писав Петро Рихло.
Своєрідними є й композиція, синтаксис вірша. Відсутність розділових знаків, системи рим сприяють тому, що кожен читач ніби має власний вибір щодо того, як читати, розуміти, трактувати мовлене автором. Це, безумовно, збагачує образну палітру твору.
Перекладач
Петро Рихло (1950, с. Шишківці Кіцманського р-ну Чернівецької обл.), кандидат філологічних наук, доцент Чернівецького держуніверситету. Автор кількох книг перекладів з німецької та їдиш: зокрема авторів, приналежних до Буковини.
Література:
Целан Пауль. Меридіан серця: Поезії / Переклад П. Рихла. -Чернівці: Прут, 1993. - 152 с.
Целан Пауль. Фуга смерті [Перекл. Петро Рихло] // Зарубіжна література: Хрестоматія. 11 клас. - Тернопіль: Астон, 2001.-С. 233-234.
Цидельковський С. До читача // Целан Пауль. Меридіан серця: Поезії / Переклад П. Рихла. - Чернівці: Прут, 1993. - С. 3-4.
Рихло П. Мак забуття і полин пам’яті // Там само. - С. 5-10.
Пауль Целан. Стретта [Перекл. Петро Рихло] // Буковинський журнал. - 1995. - Ч. 3-4. - С. 59-63.
Наші автори // Буковинський журнал. - 1998. - Ч. 2. - С. 150.
Л-ра: Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2002. – № 2. – С. 17-18.
Твори
Критика
- Золотиста коса Маргарити, попеляста коса Суламіт (Вивчення поезії Пауля Целана)
- Мотиви самотності і кохання у поетичній спадщині Пауля Целана
- Пауль Целан і французький символізм
- Пауль Целан у контексті традицій німецької літератури
- «Фуга смерті» Пауля Целана в слов’янських перекладах
- «Я співаю перед чужими»: Пауль Целан і музика
