Біографія Трумена Капоте

Трумен Гарсіа Капоте (ім’я при народженні Трумен Стрекфус Персонс) – американський письменник – народився 30 вересня 1924 року в Новому Орлеані (Луїзіана, США).

Його мати звали Ліллі Мей, а батька – Аркулус. Молоді люди досить легковажно ставилися до виховання сина, частенько залишаючи того на піклування рідних. Прізвище Капоте письменник взяв у вітчима, кубинського бізнесмена, який з'явився в родині, коли хлопчикові виповнилося 9 років. До цього моменту через розлучення батьків хлопчик деякий час жив в Алабамі у родичів. Трумен самостійно навчився читати і писати в ранньому віці.

У південному алабамському містечку Монровілль хлопчик познайомився з Харпер Лі, яка жила по сусідству. Діти стали нерозлучними друзями і зберегли цей зв'язок на довгі роки, хоча були протилежностями: чутливий Трумен здавався ще більш м'яким на тлі зухвалої забіяки Харпер.

Письменники зізнавалися, що знайшли одне в одному прототипи для своїх творів. Так, Капоте надихнув Лі на образ Ділла в знаменитому романі «Убити пересмішника», а Харпер послужила прообразом героїні «Інших голосів, інших кімнат».

У 1933 мати Трумена вийшла заміж і забрала сина. Вони переїхали в Нью-Йорк. З 1935 офіційно усиновлений Трумен носить прізвище, яке згодом прославить.

З дитинства хлопчик умів цікаво розповідати історії, чим заробив популярність у приватній школі на Мангеттені, яку відвідував 3 роки. У 1936 батьки відправили Трумена у військову академію, і цей рік письменник згадує як катастрофу.

Трумен Капоте закінчив школу в Коннектикуті, куди сім'я переїхала в 1939. Хлопець легковажно ставився до занять, приділяючи увагу лише тим дисциплінам, до яких лежала душа. Уже тоді він виділявся із натовпу своєю індивідуальністю та формує навколо себе богемне молодіжне середовище. Вищу освіту Трумен не отримав.

На першу роботу юнак влаштувався, коли навчався у випускному класі. Йому вдалося отримати місце у знаменитому літературному журналі «Нью-Йоркер». Хоча хлопець займався копіюванням газетних вирізок і сортуванням зображень, він мав можливість завести знайомства в письменницьких колах і у видавничому бізнесі.

Творчість Трумена Капоте

Писати розповіді Капоте почав ще в ранньому дитинстві, а в 1936 навіть взяв участь у літературному конкурсі, влаштованому газетою Алабами містечка Мобіл. Майстерність юного автора оцінили та відзначили нагородою. У той час хлопчик постійно ходив з блокнотом і олівцем, записуючи історії. Капоте розповідав, що бажання стати письменником знайшов в дитячому віці і свідомо приділяв ремеслу по кілька годин на день після повернення зі школи.

Під час роботи в «Нью-Йоркері» Трумен робив кілька безуспішних спроб опублікувати в журналі свої розповіді. Він пішов з видання, щоб зосередитися на письменницькій роботі, приділяючи їй весь день. Для цього Капоте переїжджає в місто свого дитинства, де починає роботу над дебютним романом «Літній круїз». Книга написана в 1943, проте перша публікація відбулася тільки в 2005.

Героями творів Капоте часто ставали люди «не від світу цього», співзвучні самому письменнику. Автор змусив говорити про себе після появи оповідання «Міріам» у журналі «Мадемуазель» в 1945, яке було відзначене премією О. Генрі.

Історія дивної маленької дівчинки привернула увагу видавців, і «Ренд Хаус» підписав з автором контракт на велику книгу, якою став роман «Інші голоси, інші кімнати», що вийшов у 1948. Твір чекав успіх, він протримався у списку бестселерів більше 2 місяців, а його автор став надзвичайно популярним.

Після вдалого дебюту Трумен Капоте продовжує писати оповідання, а в 1951 виходить другий роман автора – «Голоси трави», в якому розповідається про неприкаяних людей, які бояться дорослішати і ховаються від усього світу на великому дереві. У 1950-ті Капоте пробує себе в ролі драматурга, співпрацюючи з Голлівудом. Головним успіхом цієї взаємодії вважається екранізація повісті «Сніданок у Тіффані», поставлена Блейком Едвардсом у 1961. Історія принесла автору світову славу.

Найбільшу популярність принесла Капоте книга «З холодним серцем» (In Cold Blood) 1966 року – невигаданий роман про двох молодих психопатів, котрі вбили усю канзаську сім'ю. Зрощення художності й документальності, котре дедалі сильніше займало розуми американців у той час, породило «нову журналістику». На відміну від відомих «нових журналістів», на кшталт Тома Вулфа і Нормана Мейлера, письменник не перебував на першому плані та його переживання не переставало бути чи не важливішим за те, про що він писав.

Під час написання цієї книги Капоте провів шість років, мандруючи рівнинами Канзасу, розмовляючи зі свідками та вбивцями.

Подібно до його сучасника Джерома Селінджера, Трумена Капоте займав не масштаб, а досконалість написаного, не сильна заява, а правдивість її, не виховання людей, а їх розуміння. Роман публікувався частинами в журналі «Нью-Йоркер» і приніс визнання критиків і комерційний успіх.

Бібліографія Капоте включає десятки творів, багато з яких лягли в основу фільмів і розійшлися на цитати.

Останні роки Трумен Капоте майже не займався літературною діяльністю. Імовірно, є привід говорити про творчу кризу, що настала в останнє десятиліття життя. З роками загострилися проблеми, пов'язані з наркотиками й алкоголем. Спроби лікування в реабілітаційних центрах закінчувалися зривами. До того ж у письменника прогресувала манія переслідування.

У 1984 фізичний стан письменника помітно погіршився через передозуванням, з яким Капоте потрапив до лікарні Лонг-Айленда. Щоб відновити душевну рівновагу, Трумен поїхав до Каліфорнії до давньої подруги Джоан Карсон. В її будинку в Лос-Анджелесі Трумен Капоте помер 25 серпня 1984 року. Причиною смерті стала хвороба печінки, ускладнена інтоксикацією наркотиками. Після смерті тіло прозаїка кремували.

Твори:
Літній круїз (Summer Crossing, роман, 1943, публікація – 2005).
Інші голоси, інші кімнати (Other Voices, Other Rooms, роман, 1948).

Дерево ночі і інші оповідання (A Tree of Night and Other Stories, збірка оповідань, 1949). Включає наступні вісім оповідань:
Злий дух (Master Misery).
Діти в день народження (Children on Their Birthdays).
Закрий останню двері (Shut a Final Door).
Сулія срібла (Jug of Silver).
Міріем (Miriam).
Яструб без голови (The Headless Hawk).
Я теж можу такого розказати (My Side of the Matter).
Дерево ночі (A Tree of Night).

Місцевий колорит (Local Color, збірка есеїв, 1950).
Лугова арфа (The Grass Harp, роман, 1951).
Там, де чути музи (The Muses Are Heard, есе, 1956).

Сніданок у Тіффані (Breakfast at Tiffany's, «повість і три розповіді», 1958). Крім великої новели, включає наступні три розповіді:
Квітковий дім (House of Flowers).
Діамантова гітара (A Diamond Guitar).
Спогади про одне різдво (A Christmas Memory).

З холодним серцем (In Cold Blood, документальний роман, 1965).
Собаки гавкають (The Dogs Bark: Public People and Private Places, антологія есе, 1973).

Музика для хамелеонів (Music for Chameleons, антологія, 1980). Авторський збірник короткої документально-художньої прози в трьох частинах:

1. Музика для хамелеонів (Music for Chameleons):
Музика для хамелеонів (Music for Chameleons).
Містер Джонс (Mr. Jones).
Лампа у вікні (A Lamp in a Window).
Мохаве (Mojave).
Гостинність (Hospitality).
Осліплення (Dazzle).

2. Саморобні труні (Handcarved Coffins):
Документальна розповідь про одному американському злочині (A Nonfiction Account of an American Crime).

3. Розмовні портрети (Conversational Portraits):
Поденка (A Day's Work).
Здрастуй, незнайомець! (Hello, Stranger).
Потаєні сади (Hidden Gardens).
Відірвався (Derring-do).
Ось так і вийшло (Then It All Came Down).
Прекрасне дитя (A Beautiful Child).
Нічні перевертні, або Як сіамські близнюки займаються сексом (Nocturnal Turnings).

Молитовні відповіді (Answered Prayers, незакінчений роман, 1966–1980, публікація – 1987).

Біографія

Твори

Критика