Ґеорґ Гайм. Осінь
Тисячі драконів виють з вітром,
Їх танець в повітрі аж іскриться.
Мерзнуть в полі діти напівголі
В ластовинні їхні бліді лиця.
В морі човен як збирач колосся
Кланяється хвилям в білій піні.
Хмари снять про неможливі далі
І щезають у холодній сині.
А подалі в спокої незрушнім
Ліс піднявся як черлене місто.
Осені корогви золотії
З веж повисли важко і врочисто.
Переклав Д. Наливайко
Твори
Критика
