Біографія Ґеорґа Гайма
Ґеорґ Гайм – німецький поет і прозаїк – народився 30 жовтня 1887 року в Гіршберзі (Сілезія; в наш час – місто Єленя-Ґура в Польщі) в родині чиновника Германа Гайма і його дружини Дженні.
1900 року сім'я перебирається до Берліна. 1902 року Ґеорґ Гайм починає реґулярно записувати свої вірші в зошит. У 1906 в шкільній газеті «Колообіг сонця» опубліковано два вірші Гайма, написані під враженням від самогубства його однокласника Ернста Фоґеля.
6 липня 1910 Гайм виступає в Берліні в «Неопатетичному кабаре» при «Новому клубі» і швидко набуває популярності в літературних колах. У щоденнику за 5 листопада 1910 робить запис: «Бодлер. Верлен. Рембо. Кітс. Шеллі. Я цілком переконаний, що з німців тільки я наважуюся звертатися до привидів цих Богів, не задихаючись від блідості та слабкості». Разом з Ернстом Штадлером і Ґеорґом Траклем стає одним із предтеч експресіонізму в німецькомовній літературі.
16 січня 1912 року Ґеорґ Гайм, катаючись зі своїм другом Ернстом Бальке на річці Гафель, провалився під лід і потонув. Менш ніж за два роки до своєї трагічної смерті він описав у щоденнику сновидіння, що дуже нагадувало її обставини.
Творчість Ґеорґа Гайма
Ґеорґ Гайм – німецький експресіоніст, творчий шлях якого тривав неповні десять років. Сам Гайм називав себе «німецьким Рембо». Перша збірка Гайма «Вічний день» («Der ewige Tag», 1911) стала й останньою прижиттєвою книжкою поета. Агресивна образність експресіонізму – візитівка книжки. Для Гайма метафора перестає бути образним засобом, вона реалізується у віртуальній дійсності. Виникає паралельний світ – фантастичний, фантасмагорійний, побудований на абсурді та гротеску. Та за цією химерною фантазією приховане сучасне життя. Поет відчував апокаліптичні настрої своєї епохи; місто стає головним героєм «Вічного дня».
Друга і третя книжки віршів Гайма, «Тінь життя» («Umbra vitae», 1912) та «Небесна трагедія» («Der Himmeltrauerspiel», 1913) вийшли друком уже після смерті автора. Головні мотиви цих збірок ті ж самі: місто – «похмурий морг», поля – «голі пустелі», довкола – «маска смерті». Але, на відміну від першої збірки, тут з'являється «я» ліричного героя, що свідчить про перехід поета від експресивної мови до екзистенційної. «Я» поезії Гайма може бути представлене і як «ми», і як «він», але це завжди вираження його власного стану, коли життя – цілковита безвихідь.
Також після Гаймової загибелі серед його паперів, окрім усього іншого, знайшли кілька оповідань, які 1913 року видавництво Ернста Ровольта опублікувало окремою збіркою під назвою «Злодій».
Твори
Збірки поезій:
«Вічний день», 1911.
«Umbra vitae», 1912.
«Небесна трагедія», 1913.
Цикл сонетів: «Марафон», 1914.
Проза:
«Злодій», 1913.
Твори
Критика
- Бунтар і провидець німецького експресіонізму
- Місто в модерністичній поезії. Урбаністичні вірші Ґеорґа Гайма та Богдана Ігоря Антонича
- Мона Ліза – «жінка без властивостей»: експресіоністська проекція містичного досвіду в новелі Ґеорґа Гайма «Злодій»
Поділитися