5 віршів Миколи Хвильового

Вірші Миколи Хвильового вражають своєю глибиною почуттів, відображенням сучасних реалій та патріотичною спрямованістю, надихаючи до роздумів про життя та українську ідентичність.

Народна пісня

Ой зацвіла папороть,
зацвіла
на Купала в темряву
між дерев.

А у лісі реготом
лісовик
прокидає шелести
і жахи.

Ой як хочеться, хочеться
взяти скарб —
ті червінці-блискавки
під дубком.

В позолоту кралею
уквітчать
це життя сучаснеє,
що скиглить.

Ой зацвіла папороть,
зацвіла.
Та не в казці жити нам,
а в борні!.

Смуток

В зелених композиціях сьогодні ріс,
а потім довго з корпусами,
з міськими корпусами розмовляв.

І руки бліді, наче місяць.
…його, його далекий сніп!
до мене геній простягав
— то Леонтовича зелений,
зажурний, як осінній дощ.

Журба, турбота, і сум, і смуток…
вклоняюсь вам!

Люблю у полі, на могилі
стояти в вечорах
і прислухатись, і молитись
тому, що там маячить ледве,
коли далеко на селі
перекликаються собаки…

То в композиціях зелених
росте мій дух
— гармонія істоти.
…В зелених композиціях сьогодні ріс….

***

У полі тиша — літній день.
Кургани, далі — легіт.
Куди дорога нас веде
Крізь океани спеки?
Йдемо. Марія у вінку,
І я, такий химерний,
все далі й далі за ріку,
Що у безмежність верне.
Прийдемо ми? Так, певний я.
А сонце дзвонить в хмарах.
Та все біжить, спішить рілля
Та фаркають примари.

Тіні

В серпанках вечори проходять біля вікон,
за пічкою квилить сіренький смуток.
...Сьогодні дико...
...Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра,
Хлопці! Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!

Жах.
Зав'юшилось обличчя кров'ю
...на ярмарці колись.
Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови?
Чого?

Темно, в голубих проваллях мряка,
Я казками снити захотів,
а небо найнялось напевне плакать...
Старчихою — торбинка з сухарем,
із зморшками турботи на чолі

звернула доля на тернисту путь,
А там, а там
уже ідуть,
ідуть, ідуть.

Куди?
Інтимно так колись приплили і відплили,
плескалися моря... ой, човен мій нірець!..

...Тіні, падають тіні.
Свист нагая Гьєра,
Хлопці! Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!
Жах.

Клавіатурте

Клавіатурте розум, почуття і волю —
клавіатурте!
Шукайте метрополію свідомого життя.

Собака почуває проміння сонця,
а ти — о чоловіче — ти знаєш блиск
байдужих зорь?

Кінцеві межі кучугурять
і вишкіряються з пітьми,
а там нікчемність: атом — нуль
Куди це вітер так війнув
з пітьми?

Пустіть по тирсі Арімана
свій гострий нюх!
Пізнайте все в віках і над віками.

Майдани в марності загрузли —
у калюжах
…не мітингуйте мій пафос!
Бреде слизька і мрячна осінь.
Ми чули-бачили і вибухи, і морок —
чи то сузір’я мріяли в снігах,
коли по рейках семафорів
пливла зелена
фантазійна
путь?

А сьогодні ваше ізмарагдове слово —
на чорта?
На чорта, коли нема молитви?
Кінь непідкований негідний,
кінь непідкований по брукові не побіжить,
а ми хочемо —
без межі,
д’ех — без межі!

Молимося тобі, невідомість минулого,
сучасного і майбутнього.
Молимося мудрості і віку, і секунди.
бо наша молитва — жага все-всепізнання.

Клавіатурте розум, почуття і волю!
Клавіатурте!.

Якщо ви шукаєте гарні, патріотичні вірші українською, які зачіпають душу, то вірші Миколи Хвильового - це те, що вам потрібно.