Дієґезис

ДІЄҐЕЗИС (старогрец. diegesis “оповідь”).
Франц.: diégèse.

Імітація словами певного дійства з одночасним переказуванням історії, проте
без презентації дійових осіб.
1. Дієґезис та мімезис
Арістотель (“Поетика”, 1448 а) протиставляв імітацію (мімезис) розповіді. Дієґезис є наративним матеріалом, фабулою, “чистою” оповіддю, незадіяним дискурсом. Це поняття, зoкрема, використовують у семіології кінематографу [Першерон
(Percheron, in Collet, 1977)].
Поняття дієґезису можна зустріти також у теорії літератури [Женетт (Genette,
1969)] та кіно. Воно належить до тої самої опозиції, що існує між оповіддю як матеріалом, котрий передається у фабулі (“історія”), та “дискурсом” як індивідуальним використанням оповіді, конструкцією, яка обов’язково демонструє факт висловлювання: драматург, режисер, артист тощо [ Бенвеніст (Benveniste, 1966 : 237250)].
2. Презентація дієґезису
Доволі очевидними або передбачуваними є драматична конструкція, фікції та
ілюзії. Можна стверджувати, що дієґезис представлено “природно” тоді, коли всі
засоби фікції та постави ужито, а сцена має справити враження тотальної ілюзії без
її “фабрикування” різними засобами висловлювання.
З іншого боку, драматургія, як штучна система та значеннєва практика “виставляння напоказ” продукції, фікції та процесу розробки фабули, не зважає на ідентифікацію актора (наприклад, у Брехта) і не підкреслює розповідних ефектів дієґезису.
3. Висловлення у процесі дієґезису
Оповідь (роман, новела тощо) часто скомпоновано за технікою дієґезису текстової продукції. У процесі формування дієґезису акт творчості досить часто стає
правдоподібним: переднє слово видавця щодо “знайденого” рукопису; оповідь від
“я” з переповіданням “правдивої” історії; об’єктивна “наукова” презентація фактів
тощо. У театрі вдаються до таких самих засобів: перші репліки in media res з натяком на початок дії перед підняттям завіси; епічний наратор у пролозі, який розповідає майбутню історію; театр у театрі, де дійова особа заявляє про бажання продемонструвати театральне дійство. Такими ж є усі інші техніки, спрямовані на приховування літературної конструкції, умовностей та театральних “ниток”, потрібних для реалізації будьякої ілюзії. Так здійснюється або відкидається процес висловлювання та літературної чи сценічної творчості.