Біографія Герберта Бейтса
Герберт Ернест Бейтс (більш відомий як Г. Е. Бейтс) – англійський прозаїк, есеїст – народився 16 травня 1905 року в Рашдені (Англія).
У маленькому містечку Рашден (графство Нортгемптон) майже все чоловіче населення займалося шевським справою, а молоді незаміжні жінки працювали на взуттєвих фабриках. Письменник згадував, що своїм вихованням він найбільше завдячує дідові по материнській лінії, який уже немолодою людиною залишив шевське ремесло і зайнявся городництвом та садівництвом. Дід все це робив як знавець природи і людина, котра вміє знайти потрібні відомості в книгах. Сам Бейтс також згодом став хорошим садівником і навіть написав кілька книг про квіти.
Прогулянки з дідом дали юному Герберту набагато більше, ніж звичайна школа, яку він залишив у 16 років. Деякий час юнак працював репортером у місцевій газеті (мабуть, цей досвід описаний у його романі «Кохання до Лідії»), але пішов звідти працювати на взуттєвий склад, що дозволяло йому приділяти час роботі над своїм першим романом. Після багатьох відмов у публікації стався справжній успіх – коли рукопис Бейтса потрапив до знаменитого автора та редактора Едварда Ґарнетта; тоді Бейтсу було 20 років.
Улюбленим жанром Бейтса стає невелике за обсягом оповідання; оповідання він об'єднував у збірки, які мали незмінний успіх у читачів. Справжню популярність Бейтсу принесли розповіді про сімейство Ларкін і, звичайно, кумедний цикл про дядечка Сайласа. Герберт Бейтс, звісно, насамперед лірик.
Письменник щасливо одружився у 1931, і у нього з дружиною Медж народилося двоє синів та дві дочки.
Як відомо, проза Бейтса неодноразово екранізувалася. Наприклад, фільм «The Purple Plain» (1954) про драматичну долю канадського пілота британських ВПС під час Другої світової війни. При цьому особливим успіхом користувалися саме телеверсії. Найвідоміші екранізації для ТБ були зроблені вже після смерті письменника.
Герберт Бейтс помер 29 січня 1974 року у Кентербері (Англія).
Бейтс – автор 24 романів, 9 томів есе, 30 збірок оповідань. Але в історії англійської літератури він залишився як майстер «малого жанру», оповідання. Крім того, у критиці існує вираз «типово бейтсівська розповідь» – для письменника характерна своя тема, своє коло героїв, а головне – лише йому властива розповідна інтонація.
Бейтса іноді зараховують до «малих класиків» англійської літератури – це визначення досить вдало передає його місце у пантеоні англійських прозаїків: достатньо прочитати кілька збірок його оповідань.
Твори
Критика