Портрет лубенського полковника Леонтія Свічки
Епоха козаччини – це час героїчних вчинків і сильних особистостей. Ці риси знайшли своє відображення в українському портреті доби бароко. Художники зображували козацьку старшину як захисників віри і волі України, підкреслюючи їхню владу, гідність та індивідуальність. Портрет лубенського полковника Леонтія Свічки є одним з найяскравіших прикладів такого мистецтва і дозволяє нам зазирнути у світ козацької еліти XVII століття.
Козацький портрет як дзеркало епохи
Розвиток українського мистецтва XVII століття був тісно пов'язаний з утвердженням козацької державності. Козацька старшина - як новий політичний клас - прагнула підкреслити свій статус і багатство.
Завдяки наполегливій праці дослідників українських старожитностей та істориків кінця ХІХ століття, а також завдяки пізнішим дослідженням мистецтвознавців ХХ століття було виявлено значну кількість автентичних живописних та гравірованих портретів XVII-XVIII століть. Ці портрети є безцінним джерелом інформації для вивчення особливостей зображення козацької старшини.
Якщо в Європі портретне мистецтво було переважно прерогативою аристократії та вищого духовенства, то в Україні XVII століття (особливо після визнання козацької державності) ситуація суттєво відрізнялася. Замовниками портретів тут стали представники козацької старшини - ті, хто очолював козацьке військо і мав значний політичний та економічний вплив. Це знайшло своє втілення в портретному мистецтві, де одягу козацьких лідерів надавали особливого значення.
Українські художники XVII століття, створюючи портрети козацької старшини, вдало поєднали традиції польського портрета з оригінальними інноваціями, створивши яскравий і самобутній стиль. Відходячи від канонів польської шляхетської портретної традиції, вони зображували козаків у різноманітному та барвистому вбранні, підкреслюючи їхню індивідуальність і соціальний статус. Багатий рослинний орнамент, що прикрашав жупани полковників Григорія Гамалії, Леонтія Свічки, Василя Дуніна-Борковського та інших, був не лише елементом декору, а й символом належності до козацької еліти, відображаючи багатство та вишуканий смак їхніх власників. Ця тенденція стала характерною рисою козацького бароко.
Особливу увагу в козацьких портретах приділяли зображенню клейнодів – символів влади та статусу. Різноманіття гетьманських булав та полковницьких пірначів вражає уяву. Попри цю різноманітність можна помітити й певні стандартизовані елементи. Так, наприклад, тип пірнача, зображений на портретах Леонтія Свічки та Семена Сулими, є досить типовим для того часу. Ці деталі свідчать про те, що козацька старшина ретельно вибудовувала свій візуальний образ, використовуючи символи влади для підкреслення свого соціального статусу.
Леонтій Свічка: портрет полковника
Збереглося відносно небагато автентичних портретів представників козацької старшини другої половини XVII – початку XVIII ст., що містять родові герби. Серед цих рідкісних творів виділяється портрет лубенського полковника Леонтія Свічки, оригінал якого, на жаль, втрачено, але відомий за копіями XIX століття. Цей портрет вражає багатством деталей.
Леонтій Свічка зображений у фас, що надає його фігурі відчуття прямоти та впевненості. Він стоїть з ледь виставленим вперед лівим плечем, що додає портрету динамічності, ніби полковник ось-ось зробить крок уперед. Одягнений він у багатий жупан, розшитий квітковими візерунками, що символізують його високий соціальний статус. Поверх жупана накинута ліврея, підбита хутром, яка підкреслює розкіш і статус зображеного. На його голові — шапка з широкими краями, що має особливий розріз спереду, надаючи образу відчуття військової строгості.
Полковник тримає у лівій руці пірнач — символ військової влади, що підтверджує його роль як полковника Лубенського полку. Ліворуч від постаті зображено герб, який відіграє важливу символічну роль. На блакитному тлі щита видно руку з мечем, яка перетинає стрілу, утворюючи андріївський хрест — символ військової сили та перемоги. Над щитом підносяться три страусові пір’їни, що додають гербу величності. Щит оточений різними видами зброї та стягами, що підкреслюють військовий характер його служби.
Навколо герба по колу розміщено ініціали із заголовних літер, вказуючи на звання, місце служби та його значення в армії: “И. Ц. П. В. В. 3. Л. П. Л. С.”, що розшифровується як “Их Царского Пресветлого Величества Войска Запорожского Лубенский полковник Леонтий Свечка”.
Увагу на портреті привертає майстерно виконане зображення обличчя. Худе, з тонкими рисами обличчя, обрамлене коротко підстриженою бородою та вусами, виглядає досить суворим, але водночас і вразливим. Допитливий погляд, спрямований прямо на глядача, додає образу життєвої сили та енергії.
Шапка полковника Свічки з широкими полями та розрізом спереду має явні паралелі з головним убором князя Януша Радзивілла на портреті роботи А. Вестерфельда. Цей стилістичний прийом свідчить про знайомство українського художника з західноєвропейським мистецтвом. Водночас ясне цілеспрямоване обличчя полковника, сповнене внутрішньої сили, нагадує образи іспанських вельмож з картин Веласкеса. Таке поєднання західноєвропейських та українських традицій робить портрет Леонтія Свічки унікальним явищем в історії українського мистецтва.
Леонтій Свічка як меценат
Леонтій Свічка був не тільки полковником, але й відомим меценатом. Він замовив ікону з власним зображенням для надбрамної церкви Мгарського монастиря, яка стала ще одним шедевром українського мистецтва.
Полковник Леонтій Свічка, який очолював полк з 1688 по 1698 рік, зображений на портреті у повний зріст поруч із розп'ятим Ісусом. По інший бік хреста художник також зобразив Богородицю та апостола Іоанна. Обличчя Леонтія Свічки вирізняється високою реалістичністю, передаючи неповторну індивідуальність цього козацького ватажка, відомого не лише своєю хоробрістю на полі бою, але й щедрими пожертвами на православну церкву. Особливу увагу привертають характерні риси його зовнішності: довгі козацькі вуса, традиційний "оселедець" на голові та горбатий ніс.
Спадщина козацької епохи в образотворчому мистецтві
Портрет лубенського полковника Леонтія Свічки – це не просто історичний документ, а справжній витвір мистецтва, який дозволяє нам зазирнути в минуле і побачити життя козацької еліти. Цей портрет є важливим свідченням взаємодії української та західноєвропейської культур, а також високого рівня розвитку українського мистецтва у XVII-XVIII століттях.
Зображення полковника, виконане в реалістичній манері, відображає не лише зовнішність конкретної особи, а й ідеал козацького старшини, який поєднував у собі риси воїна, державного діяча та благочестивого християнина. Цей портрет є цінним внеском у скарбницю української культури і мистецтва.
