Козацькі клейноди: символи сили та влади в українській історії
Козацтво в історії України відзначалося не лише відважністю та витривалістю в бойових діях, але й багатим культурним спадком. Одним із найцінніших артефактів козацької культури є їхні клейноди. Ці символи влади та духовності не тільки прикрашали представників стану, але й несли у собі глибокий сенс та історію. Розглянемо, що належить до козацьких клейнодів.
Що таке козацькі клейноди
Клейноди (від нім. das кleinod, польськ. klejnot — коштовність, дорогоцінність) є цінними атрибутами та символами влади, які слугували знаками розрізнення для козацьких військ. Серед них можна виділити корогву, що являє собою прапор або стяг, булаву, бунчук, перначі, печатку, духові труби, каламар (чорнильницю), мідні котли (литаври) та гармати. Клейноди відображали військовий та адміністративний порядок козацького суспільства.
Вважається, що перші клейноди, як-от корогва, бунчук, булава, гербова печатка із зображенням козака з мушкетом і гарматами, були надані козацтву королем Речі Посполитої Стефаном Баторієм у 1576 році. Вони стали символами незалежного існування низового товариства та визначали його важливий статус у той період.
Клейноди, як-от булава, бунчук, печать і прапор, які свідчили про адміністративну автономію Війська Запорозького та свободу православної віри в Україні, були вручені гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному у 1618 році від короля Сигізмунда III. Вони стали символом визнання та підтвердження прав Українського війська, підкреслюючи його самостійність і релігійну свободу в той період історії.
У 1648 році на політичній карті світу виникла українська козацька держава - Військо Запорозьке, символами державної влади в якій також були військові клейноди. Ці клейноди призначалися вищими посадовими особами, обраними для відповідних посад у державі, і їхня належність вказувала на важливий статус і роль у суспільстві.
Відповідність клейнод
Згідно з Дмитром Яворницьким, на Січі за кожен із клейнодів відповідала певна особа зі складу старшини. Булаву давали гетьману або кошовому, і він тримав її в правиці під час військових рад. Прапор чи корогву носив хорунжий. Бунчук носив бунчужний, який тримав його під час походу над головою отамана. Військову печатку зберігав військовий суддя, курінну чи паланкову печатку – курінний отаман чи полковник, а пірнач (або жезл) належав полковнику, котрий носив його у себе за поясом.
Литаври перебували в завідуванні довбиша або политаврника. За винятком палиць до литавр і військових гармат, клейноди зберігалися в січовій Покровській церкві або у військовій скарбниці. Виносили їх за особливим наказом кошового отамана, палички до литавр завжди зберігали в курені військового довбиша, а гармати – в артилерійському цейхгаузі (чи січовій пушкарні) під опікою особливого старшини-пушкаря.
Військовою канцелярією відав військовий писар. Символом його влади був срібний каламар (чорнильниця з гусячим пером).
Під час урочистих заходів клейноди виносили на чільне місце. Наприклад, перед початком січової ради кошовий отаман брав булаву і ставав під корогвою, суддя й осавул тримали тростини, оздоблені сріблом, військова старшина ставала під бунчуком. Це дійство супроводжували удари у литаври, звуки сурми, постріли з гармати.
Важливе місце в обряді похорон козацьких ватажків відводилося їхнім клейнодам. Так, наприклад, при відході в інший світ гетьмана Івана Скоропадського його тіло несли в супроводі воєнної корогви, малого прапора, булави та бунчука. Під час поховання гетьмана Данила Апостола за труною йшли 30 козаків з рушницями, за ними несли головну хоругву, шаблю гетьмана, прапор, булаву, бунчук і печатку на подушечках.
Корогва
Корогва визнавалася найвагомішою святинею в українському козацтві, поділялася на три види: загальновійськову (чи гетьманську), полкові та сотенні корогви. У повсякденному використанні замість великої полкової хоругви застосовували малу - значок. Історичні документи фіксують різноманіття козацьких прапорів у червоному, білому, чорному, жовто-блакитному кольорах. На корогвах, які часто вишивали золотом і сріблом, з'являлися зображення Покрови Пресвятої Богородиці, Спасителя, Архистратига Михаїла та лицарські хрести.
Починаючи з XVIII століття, полкові та сотенні прапори Війська Запорозького виготовляли переважно із блакитного полотна, де за допомогою жовтої фарби наносили зображення зірок, хрестів і зброї. Усвідомлюючи важливість корогви для козаків, польські шляхтичі завжди намагалися, щоб під час перемир'я козаки її видавали. Наприклад, гетьман коронний С. Жолкевський протягом таких переговорів із повстанцями Наливайком і Лободою вимагав видати корогву ерцгерцога Максиміліана та прапори імператора австрійського Рудольфа як умову миру.
Гетьманська булава
Однією із найсуттєвіших ознак гетьманської влади слугувала булава. Про її вигляд можна дізнатися, придивляючись до портретів гетьманів (починаючи від Петра Сагайдачного і до Кирила Розумовського). Булава являла собою срібну позолочену кулю, іноді прикрашену коштовними каменями, закріплену на металевій, дерев'яній або зі слонової кістки, вибудованій з художнім гравіюванням, палиці. Цей клейнод символізував найвищу владу, виступаючи як своєрідний атрибут гетьманської влади.
У свою чергу, відзнакою полковника також була булава, але менших розмірів, ніж у гетьмана. Наприклад, під час облоги Львова у 1648 році всі полковники мали золотисті булави. Пізніше полковницький знак отримав назву пернач (або шестопер), що визначав ту ж саму булаву, але з кулею, розрізаною на шість частин. Шестопер слугував також символом влади курінного отамана на Січі.
Бунчук
Польський король Стефан Баторій свого часу передав козацькому війську разом із корогвою ще й бунчук. Д. І. Яворницький зазначав, що бунчук – це проста чорнофарбована палиця завдовжки 4,5 аршини, на верхньому кінці якої набивалася мідна, а іноді позолочена куля. Під кулю кріпилося від 1 до 7 пасом волосся з кінського хвоста (залежно від службового становища того, хто використовував бунчук у походах). Цей клейнод був запозичений козаками від турків, де він використовувався як заміна знамена чи військової відзнаки. Запорожці виготовляли цей клейнод із білого кінського волосся та червоних мотузок.
Печатка Війська Запорозького
Печатка Війська Запорозького має важливе значення у військовому аспекті. Розміри печаток таких ватажків, як Б. Хмельницький, складали 32-37 мм. У центрі кожної печатки можна було побачити зображення козака у кунтуші, котрий тримає рушницю, що символізувало військову готовність і визначало козацьку ідентичність.
Деякі печатки віддзеркалювали важливі військові органи, як-от військову канцелярію і суд. Це підкреслювало організаційну структуру та судову систему у війську. Запорозькі паланки, як окремі адміністративні одиниці, використовували власні печатки з різноманітними знаками, як-от зображення коней, оленів, птахів, шабель, списів, стріл і так далі.
Козацькі литаври
Невід'ємним атрибутом козацького спадку були литаври, також відомі як котли. Це мідні чи срібні півкулі, обтягнуті шкірою та оснащені дерев'яними паличками для ударів. Їх кріпили на триногах, виготовлених із дерева чи заліза, і використовували як ударний інструмент, призначений для ритмічних рухів козака-довбуша. Окрім того, мідні духові труби були ще одним важливим елементом в арсеналі козацької культури. Вони використовувалися в походах і битвах для передачі бойових сигналів і створення воєнної музики, яка підсилювала бойовий дух і сприяла координації військових операцій.
Проте цей перелік клейнодів навряд чи можна вважати вичерпним. Іноді особливої цінності та символізму набувала зброя й особисті речі видатних полководців.
Доля козацьких клейнодів
На жаль, історія козацьких клейнодів переплетена з драматичними подіями. Вороги Війська Запорозького завжди намагалися захопити ці коштовні символи влади. Сьогодні - через різноманітні (переважно трагічні) обставини - гетьманські клейноди та цінні козацькі реліквії знаходяться в різних музеях таких країн, як Польща, Швеція, Туреччина та росія. Це стає великим викликом для збереження культурної спадщини та подальшого вивчення історії козацтва.
Для прикладу можна навести всесвітньовідому булаву гетьмана Пилипа Орлика, яка була успадкована ним від Івана Мазепи та привезена у Швецію. Цей важливий артефакт знаходиться у Кабінеті старожитностей Муніципальної бібліотеки міста Лінчопін у Швеції. Водночас доля окремих козацьких клейнодів, які в різні періоди історії були вивезені до росії, залишається невідомою, і місцеперебування багатьох із них зараз невідоме.
Уперше багато козацьких клейнодів потрапило в московію ще у 1676 році, за часів відмови від гетьманування Петра Дорошенка. Подальше вилучення українських військових символів відбувалося відповідно до указів Петра І, Катерини ІІ й інших російських правителів. Велику кількість клейнодів вивезли як трофеї московські війська у 1775 році (під час руйнування Запорозької Січі). Крім того, в російській імперії широко використовувалася практика вивезення культурних цінностей з України, яка полягала в неповерненні переданих предметів старовини та мистецтва після їхнього експонування. На початку ХХ століття багато українських музейних колекцій було пограбовано більшовиками.
Недоступність фондів у російських музейних установах і брак сучасних каталогів не дають можливості конкретизувати повний перелік українських мистецьких та історико-культурних цінностей, що там зберігаються.
Монети «Козацькі клейноди»
У 2021 році Національним банком України, на вшанування пам'яті про героїчну добу української історії та атрибутам влади — козацьким клейнодам, був випущений набір із чотирьох ювілейних монет зі срібла номіналом 10 гривень «Козацькі клейноди». Відповідно до історичної традиції, перелік клейнодів Війська Запорозького складався з прапора, булави, бунчука, печатки, пернача, литаврів, сурми, каламара тощо. При цьому гетьманські печатки, зображені на монетах, були невід'ємними атрибутами влади таких гетьманів, як Григорій Лобода, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко та Іван Скоропадський, та відповідно датуються XVI-XVIII століттями.
Козацькі скарби: велич і драма клейнодів Війська Запорозького
Козацькі клейноди втілюють у собі багатогранний світ культури та воєнної історії козаків. Вони не тільки вражають своєю естетикою, але й наповнені глибоким сенсом та історією. В кожному елементі, від бунчука до булави гетьмана, закладений не лише практичний сенс, але й духовна спадщина козацтва.
Козацькі клейноди - надзвичайно важливі для українського культурного спадку - пройшли складний шлях історії, відзначений важливими подіями та трагедіями. Ці символи влади та воєнної слави, як-от булави, литаври, бунчуки й інші, стали не лише атрибутами козацької культури, а й предметами важливих історичних подій.
Через різні історичні обставини, як-от капітуляції, воєнні конфлікти та культурні зміни, козацькі клейноди вивозилися з України і зараз зберігаються у музеях інших країн. Однак, незважаючи на трагічний розвиток подій, окремі екземпляри вдалося зберегти. Вони нагадуюють про славну історію козацтва.
Завдяки цим клейнодам дослідники вивчають історію та культуру Війська Запорозького, їхню роль у війнах, побуті та релігійному житті. Ці артефакти є неоціненною частиною культурної спадщини України, яка має великий потенціал для подальших досліджень і відкриттів.
