Вільне козацтво на рубежі епох: Чигиринський з'їзд 1917 року

В історії країни (на перехресті епох та ідей) час від часу бувають ключові моменти, які визначають подальший шлях нації. Один із таких епізодів відбувся 3 жовтня 1917 року в Чигирині, коли розпочав свою роботу з'їзд Вільного козацтва. Ця подія стала визначальним моментом для організації, яка, незважаючи на свою тимчасовість, залишила помітний слід в історії України. Давайте крок за кроком зануримося в той час і простежимо шлях, який проклали вільні козаки, відзначивши початок не лише своєї діяльності, але й активної участі в утвердженні національної ідеї.

Вільне козацтво: визначний момент Чигиринського з'їзду

3 жовтня 1917 року у місті Чигирині на Черкащині, яке колись було резиденцією видатних українських гетьманів Богдана Хмельницького та Петра Дорошенка, розпочався важливий етап у формуванні Вільного козацтва. З'їзд зібрав 200 делегатів, які представляли 60 тисяч вільних козаків з різних регіонів України, а саме: Київщину, Херсонщину, Катеринославщину, Чернігівщину, Кубань та інші території.

Вільне козацтво виникло на теренах Звенигородщини весною 1917 року під керівництвом Никодима Смоктія з Гусакового. Його початок припав на період після завершення Першої світової війни, коли під владою Тимчасового уряду росії спостерігався розпад місцевого порядку через дії мародерів. Проти них - "для оборони вольностей українського народу та охорони ладу" - по селах почали створюватися загони з місцевих чоловіків, які були об'єднані ідеєю "вільного козацтва". Цей рух набув популярності й охопив південь України, Лівобережжя та Волинь. 

Вступати в такі загони могли добровольці, котрим виповнилося 18 років і які не мали за собою кримінальних злочинів. На зразок запорізьких козаків вони об’єднувались у сотні, курені, полки та коші. Питання про вступ вирішувалося Радою козацьких старшин. 

Важливим досягненням з'їзду було обрання Генеральної Ради Вільного козацтва, яка складалася з 12 видатних людей, а керівництво нею покладалося на наказного отамана. Генеральна Рада підпорядковувалася Центральній Раді у Києві. Почесним отаманом Вільного козацтва було обрано командувача 1-го Українського корпусу генерала Павла Скоропадського. Обрання Павла Скоропадського Головним отаманом Вільного козацтва було кроком до відновлення гетьманату. Оскільки Скоропадський перебував на фронті, наказним військовим отаманом було обрано Івана Полтавець-Остряницю.

Українська революція 1917–1921 рр. дала поштовх народній ініціативі та створенню на українських землях громадських об’єднань різного спрямування. Особливе місце серед них посіло Вільне козацтво.

Визначившись як перша національна міліційна організація в Україні, Вільне козацтво підпорядковувалося Генеральному Секретарству внутрішніх справ Української Центральної Ради. Основними його структурними одиницями були сотні. До сотенної старшини входили 5 чоловік, кожна сотня мала свій прапор, канцелярію та бібліотеку. Зазначимо, що з'їзд Вільного козацтва прийняв рішення про подання особливого акта до Української Центральної Ради з метою оголошення широкої автономії України. Підкреслюючи несприйняття російською демократією національних амбіцій, з'їзд висловив їй глибоку догану та ухвалив рішення домагатися виведення російських військ з території України, «а на їхнє місце перевести українські частини, що перебувають у росії».

Участь Вільного козацтва в Українській революції 1917-1921 рр.

Що робить Вільне козацтво особливим, так це його активна участь у період Української революції 1917-1921 рр. Хоча головним завданням Вільного козацтва була боротьба з пограбуваннями, насиллям і дезертирством, а ще підтримка порядку в державі, під час більшовицького наступу козаки стали на захист незалежності України, бо в Центральної Ради не було власних збройних сил.

Після розформування (у квітні 1918 року) значна частина вільних козаків - аж до 1923 року - склала ядро повстансько-селянського руху проти радянської влади, входила до складу похідних груп Армії УНР Другого Зимового походу.

Спадок, який залишило по собі Вільне козацтво

З'їзд Вільного козацтва у Чигирині став важливим пунктом в історії України, віддзеркалюючи дух і напрями, які визначали долю нації у пошуку власної ідентичності. Мужність і рішучість вільних козаків, проявлені в ті важкі часи, залишаються невичерпним джерелом натхнення для сучасного покоління. Вони стали живим втіленням сил, які творять національну свідомість і самостійність. Вони подарували нам приклад героїчних вчинків, які залишаються важливими в сучасному контексті. З'їзд у Чигирині став початком не лише Вільного козацтва, але й зародженням нової ери в історії України, де сила і єдність визначають траєкторію розвитку, а ідея свободи та незалежності назавжди залишається у серцях тих, хто вірить у майбутнє своєї країни. Виникнення Вільного козацтва було проявом національної свідомості та народної ініціативи.