Покрова Пресвятої Богородиці: козацький культ та його вплив на українську історію
Свято Покрови Пресвятої Богородиці посідає особливе місце в історії та культурі українського народу. Із часів України-Русі це свято стало символом духовного захисту, об'єднуючи різні верстви населення в пошануванні Богоматері як заступниці й берегині. Однак, найбільшого значення культ Покрови набув у запорозьких козаків — військової верстви, яка відіграла визначну роль у формуванні української національної ідентичності. Для козаків Покрова Богородиці стала не лише релігійним святом, а й духовним знаменом, яке супроводжувало їх у боях та ухваленні важливих рішень.
Козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю покровителькою, звертаючись до неї з молитвами перед битвами та в часи випробувань. Ця духовна підтримка не тільки зміцнювала їхній бойовий дух, але й стала важливим елементом української національної традиції, що об’єднувала військовий і релігійний аспекти життя. Культ Покрови Богородиці відігравав ключову роль в усвідомленні козацької спільноти своєї місії — захисту рідної землі та народу.
Витоки культу Покрови в Україні
Згідно з однією з версій, свято Покрови Богородиці бере свій початок від чудесної появи Богородиці у Влахернському кварталі Константинополя під час походу київського князя Аскольда на столицю Візантії в 860 році. У цей день військо русів під проводом Аскольда обложило Константинополь, прагнучи захопити місто. Мешканці столиці звернулися з палкими молитвами до Богородиці, прохаючи про порятунок. За переказами, Богородиця з'явилася перед ними та вкрила своїм омофором, роблячи їх невидимими для ворогів. Як стверджують деякі джерела, вражений цим чудом, Аскольд разом зі своїм військом прийняв хрещення і став християнином. Ця чудесна подія стала підґрунтям для формування культу Покрови, який згодом був перейнятий Україною-Руссю і набув там ще більшого значення, ніж у самій Візантії.
Український історик Дмитро Гордієнко доводить, що культ Покрови Пресвятої Богородиці на Русі зародився одночасно з прийняттям християнства. Це підтверджується появою в кінці Х століття Десятинної церкви в Києві, присвяченої Успінню Богородиці, яка стала першим храмом загальнодержавного значення, де культ Богоматері був центральним.
Образ Богородиці як Берегині знайшов своє найдавніше втілення у мозаїці Софії Київської, створеній за часів правління Ярослава Мудрого. Велична постать Богородиці Оранти, що молиться за людей, стала символом материнської опіки та захисту для всього руського народу.
Чому ж культ Покрови набув такого розповсюдження саме на Русі? Однією з причин є те, що свято Покрови співпало з важливими історичними подіями та потребами руського народу. Воно стало символом захисту й опіки, особливо актуальним для держави, яка постійно зазнавала нападів ззовні. Крім того, культ Покрови тісно переплітався з народними віруваннями і звичаями, що сприяло його поширенню серед різних верств населення.
В історичних документах перші згадки про культ Покрови з'являються вже в XI столітті, коли київський митрополит Іларіон у своїй праці «Слово про закон і благодать» звертається до теми заступництва Богородиці. Відтоді культ Покрови почав закріплюватися в церковному житті України-Русі. Значну роль у поширенні цього культу відіграв князь Володимир Мономах, який у своїх молитвах називав Богородицю своєю Надією та Покровом. Однак остаточно свято Покрови набуло загальнодержавного значення у XII столітті, коли стало одним з найважливіших християнських свят на Русі.
Покрова і козацтво: символ захисту
Особливе місце культ Покрови посідає у запорозькому козацтві, яке у XVII–XVIII століттях сформувало потужну військову державу на теренах України. Для козаків Богородиця була не лише духовною покровителькою, але й символом їхньої боротьби за віру та свободу.
Дмитро Гордієнко зазначає, що у першій половині XVII століття, коли козацтво сформувалося як окрема соціальна група, діячі української культури, зокрема Герасим Смотрицький, Захарій Копистенський та Йов Борецький, відіграли значну роль у відродженні традиційних православних культів на українських землях. Саме завдяки їхнім зусиллям козаки почали шанувати таких святих, як Миколай Мирлікійський, Архистратиг Михаїл та Покрову Пресвятої Богородиці.
Як зазначає український етнограф Олекса Воропай, культ Покрови був надзвичайно шанований серед козаків. Це підтверджується і козацькими думами, як-от думою про Самійла Кішку, де згадується про пожертви на будівництво церков, зокрема й Січової Покрови.
Відомо, що вже на Чортомлицькій Січі, яка існувала з 1652 до 1709 року, вже існувала церква, присвячена Покрові Пресвятої Богородиці. Це свідчить про глибоке вкорінення культу Покрови серед козаків. Як зазначає історик Дмитро Яворницький, загалом за часів існування Запорозької Січі було зведено 13 храмів на честь Покрови, що підкреслює важливість цього свята для козацької спільноти.
Цікавим явищем в українському іконописі є так звані "козацькі Покрови", де разом із Богородицею зображували козацьких гетьманів та старшину. Такі ікони стали популярними у XVII–XVIII століттях і відображали не лише релігійну шану до Богородиці, але й політичне значення козацьких лідерів. Існування ікон з Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою та Петром Калнишевським свідчить про те, що козаки бачили в Покрові не лише небесну покровительку, а й захисницю козацького війська та держави.
Цікаво, що ікони Покрови не лише символізували духовний захист, але й служили своєрідною національною маніфестацією козацької державності. Вони підкреслювали зв'язок між духовними цінностями та військовою доблестю, які козаки вважали основою своєї спільноти. Покрова була для них не лише святом, а символом єдності та боротьби за свободу.
Олекса Воропай підкреслює, що після трагічної події зруйнування Запорозької Січі у 1775 році російськими військами, козаки, вимушені залишити свої домівки, вивезли з собою найцінніший скарб – ікону Покрови Пресвятої Богородиці з січової церкви. Ікона стала для них не лише релігійною святинею, а й символом Батьківщини, яку вони змушені були залишити.
Покрова як частина козацької традиції
Козацьке шанування Покрови Богородиці мало також практичне значення. Відомо, що на Січі саме 14 жовтня, в день свята Покрови, обирали кошового отамана — найвищу військову і політичну особу козацького війська. Цей день вважався символічним, оскільки козаки вірили, що вибір отамана під заступництвом Богородиці гарантує успіх і благословення у майбутніх військових кампаніях.
Свято Покрови також символізувало завершення активних бойових дій на осінньо-зимовий період, коли козаки поверталися з військових походів до своїх зимівників. У цей день вони дякували Богородиці за її заступництво та молилися про захист у майбутніх битвах. Таким чином, Покрова стала важливою складовою козацької військової культури, поєднуючи духовне і практичне життя козацької спільноти.
Покрова: від козаків до УПА і сучасності
З часом культ Покрови продовжив свій шлях в українській історії. Він відіграв свою роль у формуванні Української повстанської армії (УПА) під час Другої світової війни. Саме 14 жовтня, в день Покрови Богородиці, вважається датою заснування УПА. Ця дата була обрана не випадково, оскільки заступництво Богородиці символізувало духовну підтримку боротьби за незалежність України.
Свято Покрови Богородиці продовжує жити й у сучасній Україні. З 2014 року цей день офіційно визнано Днем захисників і захисниць України. Сьогодні це свято символізує не лише духовну єдність народу, а й нагадує про військовий подвиг усіх захисників держави, починаючи з козацької доби до сучасних героїв, які боронять Україну.
Через тісний зв’язок зі святом Покрови, дата святкування Дня захисників і захисниць України та Дня українського козацтва змінилася після переходу українських церков на новоюліанський календар. Цей перехід призвів до перенесення святкування на 1 жовтня. Водночас, історики не мають однозначної думки щодо дати заснування УПА. Володимир В’ятрович дотримується думки, що УПА було засновано 14 жовтня, тоді як Вахтанг Кіпіані вважає цю дату непідтвердженою історичними джерелами.
Попри те що дата святкування Покрови змістилася на 1 жовтня, традиція вшанування цього свята залишається незмінною. Незалежно від часу, Покрова Богородиці продовжує бути важливим духовним орієнтиром для українців як символ захисту та підтримки у найскладніші часи.
Релігійні традиції у сучасному контексті
Покрова Пресвятої Богородиці, яка відіграла значну роль у духовному житті українського козацтва, стала символом захисту та національної єдності, що супроводжував наш народ у вирішальні моменти його історії. Культ Покрови для запорозьких козаків був не лише релігійним символом, але й виразом їхньої військової ідентичності та надії на небесний захист. Саме на цьому духовному підґрунті козаки будували свої перемоги, укріплювали свій дух та обирали провідників.
Згодом свято Покрови стало невід’ємною частиною української національної традиції, переходячи від покоління до покоління. Його сучасне відзначення як Дня захисників і захисниць України лише підкреслює неперервність історичних і духовних зв’язків між минулим та сьогоденням. Покрова Пресвятої Богородиці залишається потужним символом захисту та національної єдності, нагадуючи українцям про їхні давні корені та боротьбу за свободу й незалежність.
