Гумбольдт належить Європі, проте він належить також і Америці
Авторка: Зандра Ребок (Sandra Rebok)
Александр фон Гумбольдт був знаряддям колоніялізму чи одним із духовних батьків руху за незалежність іспаномовної Америки? Ні те, ні інше, вважає Зандра Ребок, історикиня науки та гумбольдтознавиця.
У Національному парку імені Александра фон Гумбольдта на сході Куби стоїть йому пам’ятник у туристичному центрі цього об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Ім’я Александра фон Гумбольдта, безсумнівно, добре відоме в Латинській Америці. Пруський вчений і сьогодні має велике значення для трансатлантичних культурних і наукових зв’язків. Це стосується в першу чергу регіонів, через які проходила його експедиційна подорож між 1799 і 1804 роками, а саме сучасних країн Венесуели, Куби, Еквадору, Колумбії, Перу та Мексики. Однак і в інших регіонах Америки, поза його маршрутом подорожей, він є добре відомим. Вражаючим є обсяг знань про Новий Світ, які Гумбольдт залишив нам у своїх численних публікаціях, обширній кореспонденції, природничих колекціях та точних картографічних працях. Він також звертав увагу на соціяльні проблеми свого часу та вибудовував міркування про те, як їх можна подолати.
«Гумбольдт був голосом за рівність і свободу». З матеріялів дослідження «Сприйняття Гумбольдта в Латинській Америці»
Та все ж, як сприймають Гумбольдта сьогодні через 200 років після його подорожі в країнах Латинської Америки? З якими темами його пов’язують? За що цінують його постать та де до нього ставляться більш критично? Ці питання у 2019 році було висвітлено у дослідженні, що його ініціювали Міністерство закордонних справ Німеччини та Інститут міжнародних відносин з нагоди 250-ліття від дня народження дослідника-мандрівника. При цьому виявилося, що є дійсно значні регіональні відмінності, а також відмінності між інтелектуальними колами та загальним населенням кожної країни. Підсумовуючи, можна сказати, що наукові досягнення Гумбольдта позитивно сприймаються незалежно від країн і соціяльних класів. При цьому, за словами учасників дослідження, Гумбольдт не лише зібрав в Америці вражаючу кількість наукових даних, а й створив гуманістичний образ континенту. Так званий Новий Світ був для нього не лише простором для наукових польових досліджень, а й регіоном, інтереси якого він відстоював у різний спосіб. Гумбольдт науково спростував уявлення тогочасних європейських філософів про Америку як про меншовартісний і вироджений регіон. Завдяки йому значна частина знань про Америку досягла Європи, і він активно підтримував визнання праць американських вчених і дослідників з боку міжнародної наукової спільноти.
Мексиканська марка з Александром фон Гумбольдтом
Частина історії Америки
З політичної точки зору, внесок Гумбольдта в створення нових націй Центральної та Південної Америки підкреслюється тим, що він показав шлях до наукової, політичної та економічної модернізації континенту. Особливо варто підкреслити його суспільну активність: він відкрито критикував рабство та ставлення до корінного населення як на місіонерських станціях, так і в копальнях. Він засуджував корупцію колоніяльної адміністрації, а також експлуатацію населення з боку еліт. Навіть сьогодні є переконання, що Гумбольдт відстоював інтереси простих людей в Америці, тому його вважають частиною історії Америки. Водночас країни Америки мають власний критичний погляд на спадщину Гумбольдта, який спирається на їхнє специфічне минуле. Цю інтеграцію Гумбольдта у відповідну (колоніяльну) історію можна чітко проілюструвати, якщо ми розглянемо дві країни, про які Гумбольдт підготував регіональне дослідження — Мексику та Кубу. У Мексиці вважають, що його праця «Дослідження про політичний стан королівства Нова Іспанія» відіграла центральну роль у підготовці країни до здобуття незалежности. Завдяки цій праці Гумбольдт, якого в дослідженні називають «першим німецьким мексиканцем в історії», також надихнув населення до переосмислення своєї історії, суспільства та культури. Однак також зазначається, що інформація Гумбольдта про корисні копалини Нової Іспанії сприяла постколоніяльній експлуатації місцевих ресурсів. Критики стверджують, що він відігравав роль пропагандиста європейських інвестицій. Крім того, в Мексиці й досі засуджують передачу географічних та статистичних даних уряду США під час його візиту до Вашинґтона та Філаделфії навесні 1804 року.
«Гумбольдт — це перший німецько-мексиканський діяч в історії. Він є найсимволічнішим і найвидатнішим послом, якого ми можемо мати між двома націями». З матеріялів дослідження «Сприйняття Гумбольдта в Латинській Америці»
На Кубі також велике значення надають краєзнавчому дослідженню Гумбольдта «Політичний есей про острів Куба». Завдяки його детальному вивченню географічного, статистичного й економічного становища країни, його і сьогодні часто називають «другим першовідкривачем» Куби. Особливо високо цінується його глибока відраза до рабства, якій Гумбольдт присвятив цілий розділ у цій праці. Так само, як і його аналіз економіки острова, що значною мірою залежала від виробництва цукру, а також його зусилля щодо впровадження сталого сільського господарства.
Проте є також і критика, яка спрямована на колоніяльний контекст, у якому Гумбольдт проводив свою експедиційну подорож. Передусім тут наголошується його зв’язок з іспанською короною, адже Гумбольдт надавав свої фахові знання у сфері гірничої справи колоніяльній владі. Тому іноді постає питання, чи був Гумбольдт достатньо обізнаний про використання інформації, яку він поширював. Іноді також лунає думка, що при оцінці його заслуг недостатньо уваги приділяють місцевим науковим колам та іншим інформантам на місці, як-от його тубільним провідникам. При цьому просвітницькі ідеали Гумбольдта не дозволяли йому працювати на благо колоніяльного уряду — системи, яку він принципово відкидав. Як зазначено у його особистих записах: кожен колоніяльний уряд — це «уряд недовіри», що орієнтується не на благо колоній, а на інтереси імперії.
Табличка з написом «Вулиця Гумбольдта» в місті Інгапірка, Еквадор
Регіональне сприйняття
Однак його критичні коментарі щодо колоніяльної системи та її впливу на суспільство не слід розглядати як підтримку руху за незалежність. Гумбольдт завжди віддавав перевагу поступовим реформам для зміни системи, а не насильницькому поваленню через революцію. Крім того, він загалом не був оптимістично налаштований щодо результатів повстань, перш за все, якщо їх ініціювали вищі соціяльні класи. На його думку, ситуація більшости незахищених груп суспільства, зокрема корінного населення, рабів та працівників у шахтах чи сільському господарстві, навряд чи покращилася б, якби креольські еліти взяли владу у свої руки. І він мав рацію.
Пам’ятник Александру фон Гумбольдту та борцю за незалежність Симону Болівару у місті Мерида, Венесуела
Отже, який висновок можна зробити щодо сучасного сприйняття Гумбольдта в Латинській Америці? Стає зрозуміло, що регіональні відмінності у сприйнятті Гумбольдта значною мірою зумовлені обставинами його історичної подорожі у відповідних регіонах. Іншим важливим фактором є свідоме інтегрування його образу до певних національних інтересів у процесі, який розпочався ще під час його перебування там і триває до сьогодення. Зрозуміти ці соціяльно-політичні умови, в яких Гумбольдт займався своїми науковими дослідженнями, є важливим викликом. Лише так ми зможемо правильно зрозуміти його доробок та його значення. Тут недоцільні ані ідеалізація та вшанування його постаті як героя латиноамериканської незалежности, ані сприйняття Гумбольдта як інструменту імперіялізму. Обидві перспективи самі по собі обмежують наше розуміння Гумбольдта та його вмілого дипломатичного й ідеалістичного маневрування між труднощами його часу.
Про авторку
Зандра Ребок — історикиня науки, нині проводить дослідження в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієґо, США. Вона понад 20 років займається дослідженням Александра фон Гумбольдта та є авторкою численних публікацій про Гумбольдта, зокрема, цитованої тут праці «Сприйняття Гумбольдта в Латинській Америці», яка вийшла у 2019 році у виданні Інституту міжнародних відносин «Культура і зовнішня політика».
Дослідження «Сприйняття Гумбольдта в Латинській Америці» було проведене в рамках дослідницької програми «Культура і зовнішня політика» Інституту міжнародних відносин. Підкреслені цитати в цій статті — це висловлювання, що походять з інтерв’ю, проведених у Мексиці, Венесуелі, Кубі, Перу, Колумбії, Еквадорі та Чилі.
Публікація вперше вийшла німецькою мовою під назвою «Humboldt gehört Ihnen, aber er gehört auch uns» в журналі Фонду Александра фон Гумбольдта «Kosmos», випуск 116, 2024 рік.
Переклав Володимир Комаров
