Історизація

ІСТОРИЗАЦІЯ (калька з нім. Historisierung)
Англ.: histirоcization; нім.: Historisierung; ісп.: historizacіón;
франц.: historicisation.

Цей термін запровадив Брехт. Історизувати означає показати певну подію або
дійову особу в соціальному, історичному, не абсолютному та змінному ракурсах “Показати події та людей в історичному ефемерному світлі” [Брехт (Brecht, 1967,
vol. 15 : 302)]. Тому слід брати до уваги глядача як його особисту реальність, яка є
історичною, критичною та змінною (див. історія). У драматургії Брехта, яка відштовхується від критичного реалізму, історизувати означає відмовитися від показу людини з її анекдотичним характером і продемонструвати соціально історичну інфраструктуру, яка передбачає індивідуальні конфлікти. Тут індивідуальну драму героя переведено в площину соціології та політики. Кожен театр є, отож, історичним та політичним. Історизація вводить в дію дві історичності: історичність твору з властивим йому контекстом, з одного боку, та історичність глядача з умовами його присутності на виставі, з іншого боку: “Історизація вимагає врахування ставлення одної суспільної системи до іншої конкретної суспільної системи. Розвиток суспільства стає джерелом розвою поглядів” [Брехт (Brecht, 1976 : 109)]. Основним засобом історизації є дистанціювання*. Глядач “дистанціює” театральну виставу, але водночас і особисту референтну дійсність.

Літ.: Dort, 1975, 1977 a; Pavis, 1978 b; Ubersfeld, 1978 b; Banu, 1981.