«Кінь і поїзд», «Місяць і корова», «Надприродна мрія» та інші полотна, репродукції та фотороботи, які можна побачити у знаменитому фільмі жахів.
У стрічках Стенлі Кубріка стільки деталей, що їх вивченню кіномани присвячують цілі дослідження, намагаючись знайти зашифровані сенси та знаки. Один із найтаємничіших кінопросторів Кубрик створив у «Сяйві». На стінах готелю «Оверлук», у будинках сімейства Торренс та шеф-кухаря Діка Геллорана режисер повісив безліч картин та фотографій, з якими ми зараз познайомимося ближче.
1. Алекс Колвілл, «Жінка і тер'єр», 1963
Джек дзвонить дружині з радістю: він отримав роботу зимового сторожа в готелі «Оверлук». Картина канадського художника Алекса Колвілла висить над телевізором, її нижня частина перекрита книгами.
Це перша поява у фільмі репродукції Колвілла, втім, далеко не єдина. Вже після смерті художника у 2003 році його син Грем сказав: «Я був чимало здивований, коли подивився „Сяйво“ Стенлі Кубрика та побачив картини мого батька на задньому плані у багатьох сценах. Вони були вживлені у цей фільм майже як підсвідомі повідомлення».
2. Алекс Колвілл, «Кінь та поїзд», 1954
Венді показала сина дитячому лікарю. Після огляду вони прямують до вітальні, щоб поговорити наодинці. Картина «Кінь та поїзд» висить у коридорі, вона потрапляє у кадр буквально на секунду.
Один із найвідоміших та експресивніших творів Колвілла, який Кубрик не дає розглянути глядачеві докладно. На написання картини художника надихнули рядки південноафриканського поета Роя Кемпбелла: «Проти полку я висуваю свій мозок / І темний кінь проти бронепоїзда». Очевидно, що режисер проводить паралель між сюжетом картини та сюжетом фільму: рішення про заселення в «Оверлук» вже прийнято, і зіткнення зі злом неминуче.
3. Алекс Колвілл, «Хлопчик, собака та річка Сент-Джонс», 1958
Денні вперше заглядає в кімнату № 237 і бачить цю картину - її нижня частина прихована абажуром. Більше того, Денні, як і глядач, дивиться на репродукцію у дзеркальному відображенні.
І знову простежується паралель між картиною та фільмом: в обох сюжетах присутні хлопчики. І той, і інший стикається з чимось тривожним та зловісним. Сам художник говорив про це так: «Я бачу, яке небезпечне життя. У мене по суті похмурий погляд на світ і людські справи... Тривога є нормою нашої епохи». Нормою вона виявляється і для готелю Оверлук, де Кубрик знайшов місце для ще однієї репродукції канадського художника.
4. Алекс Колвілл, «Місяць і корова», 1963
Озброївшись ножем, Венді блукає готелем у пошуках сина, за яким женеться Джек. На сходах висить робота «Місяць і корова». Тінь героїні прослизає по полотну.
Мистецтвознавці зазначають, що картини Колвілла реалістичні, але абсолютно позбавлені натуралізму. Його герої можуть рухатися, але виглядати при цьому статично: вони напружені, таємничі та мертві.
5. Модель Азіза Джохарі, «Надприродна мрія», 1973
Постер висить у кімнаті шеф-кухаря готелю Діка Геллорана. У новинах розповідають про погодну аномалію у Колорадо.
Це фото було зроблено на початку 1970-х для звичайного календаря, в якому жінки приміряли на себе різні ролі — шкільної вчительки, футболістки чи туземки. У випадку зі знімком «Надприродна мрія» малася на увазі гра слів: «supernatural» відсилало до шикарної та натуральної зачіски моделі. До речі, Джохарі не лише фотомодель, а й актриса. 1976 року вона знялася у фільмі Джона Кассаветіса «Вбивство китайського букмекера».
6. Норваль Морісо, «Велика мати-земля», 1976
Картини індіанського художника Норваля Морісо з'являються у фільмі двічі. На початку «Сяйво», коли Джек заходить до кабінету керуючого готелем містера Ульмана, погляд глядачів притягує це яскраве полотно.
Дід Норваля Морісо був індіанським шаманом і передав йому знання про традиції свого народу, які згодом стали основою створеного ним художнього стилю «вудленд». Вудленд - це розповідь про мандрівні душі живих істот, а коріння його сягають наскельних зображень, легенд і міфів північноамериканських індіанців. Сам Морісо називає свої роботи іконами: «Вони розмовляють із глядачем. Допомагають йому сфокусуватись на містичних силах. Генерують самобутній дух та мудрість індіанців».
7. Норваль Морісо, «Зграя гагар», 1977
Поранений Джек женеться за Денні. Картина висить при виході з готелю.
Поява у фільмі живопису Морісо цілком зрозуміла, адже культура корінних жителів північної Америки невіддільна від простору «Оверлука». У залі «Колорадо» можна побачити різні артефакти племен навахо та апачів, килими з індіанськими візерунками, а в коморі можна побачити банки питної соди, на яких зображено голову індіанця. Яскраві, повні кольори і водночас наповнені автентичним містицизмом зображення Морісо ідеально підігрують головній темі фільму — подорож людських душ усередині готелю, побудованого на місці старого індіанського цвинтаря.
8. Пол Піл, «Після купання», 1890
Венді та Денні (а може, вже Тоні?) дивляться мультики у своїх апартаментах. На задньому плані можна побачити картину канадського художника Пола Піла.
У пантеоні канадських художників, до яких у своєму фільмі звертається Кубрик, Пол Піл є раннім автором. Він же відповідає за академічний стиль в антуражі готелю Оверлук. Вважається, що Піл одним із перших у своїй країні зобразив оголену натуру, в тому числі дитячу. А за картину «Після купання» 1890 року митець був удостоєний медалі на Паризькому салоні.
9. Фредерік Варлі, "Штормова погода, Джорджіан-Бей", 1921
Джек підходить до макету лабіринту в холі готелю. Картина Варлі висить на стіні.
Ще один канадський живописець, картини якого прикрасили стіни «Оверлука». У 1920-ті роки Варлі перебував у художньому об'єднанні «Група семи», яке зовсім по-новому осмислило автентичний канадський краєвид. На зміну запозиченій європейській техніці прийшла власна — грубуваті, різкі та енергійні мазки, які якнайкраще відповідали характеру місцевої природи.
10. Олександр Янг Джексон, "Червоний клен", 1914
Джек іде коридором. Перед картиною «Червоний клен» його крок та рух камери сповільнюються.
Олександр Джексон також був членом об'єднання «Група семи». У Першу світову він був одним із офіційних військових художників, що не могло не позначитися на його палітрі. Яскраві кольори та особлива текстура виділяли його серед інших місцевих живописців. Однією з особливостей митця було виділення тендітного предмета і суворої канадської природи. Тривожна гама «Червоного клена» стала ще одним кольоровим акцентом у просторі фільму, де червоний набував особливо зловісної символіки.
11. Джеймс Едуард Герві Макдональд, "Туман", 1922
Ліворуч від картини Джексона Кубрик розташував ще одну репродукцію художника із «Групи семи».
Як і інші художники "Групи семи", Макдональд багато подорожував, вивчаючи особливості північної природи. Під впливом поезії Волта Вітмена художник обрав головною темою своєї творчості взаємозв'язок людини та природи. Об'єднавши картини Джексона і Макдональда в одному кадрі, Кубрик провів явну паралель між течією річки і туманом. Серед двох потоків і стоїть Джек.
12. Фотографія з вечірки 1921 року
Не можна забути і про культову фотографію, що з'являється у фіналі «Сяйво» у холі готелю «Оверлук».
Картка з вечірки 1921 року справжня, проте Кубрик вніс до неї одну зміну - додав голову Джека Ніколсона до тіла іншої людини. Спочатку режисер планував зняти груповий портрет спеціально для фільму, але знімок того часу (насправді це фото 1923 року) здався йому набагато переконливішим. Для Кубрика, фотографа за першою професією, не склало труднощів відзняти Джека з потрібних ракурсів і в необхідному для подальших маніпуляцій висвітленні. На думку режисера, фотомонтаж виглядав досконалим та допоміг передати обличчя та архетипи 1920-х років.
Навіщо потрібно стільки картин?
Поза всякими сумнівами, картини, що належать до різних епох та напрямків, Кубрик об'єднує в «Сяйво» не випадково. Щоб наблизитись до розуміння їхньої смислової ролі, варто звернути увагу ще на одну особливість: як і багато інших предметів у фільмі, репродукції мерехтять — то з'являються, то переміщаються, а то зникають із простору.
І через кадр (підголів'я ліжка).
Ці метаморфози можна було б списати на звичайнісінькі кіноляпи, якби Кубрик не акцентував на них увагу у певних сценах, зводячи до статусу якогось мистецького закону.
Картини на задньому плані зникають з появою гостя. А ось скляна шафа та батарея міняються місцями, немов перебувають у дзеркальному відображенні.
Те саме стосується картин Макдональда і Джексона, про які вже йшлося вище. В одній із фінальних сцен можна побачити, що репродукція «Тумана» все ще висить ліворуч від гобелену.
Поява закривавленого гостя з келихом міняє місцями картини позаду Венді. Гобелен зникає. Шафа з батареєю знову переміщаються, таємниче опиняючись позаду героїні.
Таким чином, у кіносвіті «Сяйво» простір і час постають як абсолютно умовні константи. З розвитком історії Кубрик дедалі більше грає із нею, а численні зображення на стінах виявляються не тільки емоційними штрихами, а й важливими прикметами цієї гри. Академіст Піл Пол, «Група семи» чи сучасник Кубрика Алекс Колвілл більше не розірвані епохами та стилями, вони співіснують у стрічці на рівних, водночас і з волі режисера. Втім, як і Джек, який нелегально відвідав бал аж 1921 року.