Іван Нечуй-Левицький

Іван Нечуй-Левицький, критика, Всі стат'ї,вірші,творчисть

 

(1838-1918)

Художня спадщина І.С. Нечуя-Левицького не втратила і не втрачає донині свого значення, життєствердного пафосу.
Перед читачем проходять десятки персонажів із різних соціальних верств — кріпаки, робітники, дрібні урядовці, студенти, вчителі, священнослужителі, люмпен-пролетарі, — створюючи своєрідний багатошаровий образ України.
 Подібно до автора «Обломова», видатний український прозаїк тяжів до усталених соціальних та психологічних типів, а проте відтворював і «перехідні» риси, настрої доби. Вірний своєму кредо відображати цілісне життя людини з його як світлими, так і темними сторонами, Нечуй-Левицький не міг не вловити діалектику змін у тогочасному суспільстві та в людській психології в епоху історичної ломки феодального устрою. Уважний до соціальної конкретики, реалій народного життя, письменник аж ніяк не вбачав свого завдання лише в простому побутописанні, в художньому творі мають органічно поєднуватись точне відображення реального життя із «доброю чесною» авторською тенденцією, ідеєю. 
 Письменникові вдалося створити соціальне і психологічно повнокровні образисучасників, виразників перехідної історичної доби.
 Стихія творення добра і стихія споживацького існування у Нечуя-Левицького не так полярно віддалені, як у творах Марка Вовчка чи Панаса Мирного; він, як і Г. Успенський, Ф. Достоєвський, прагнув по-своєму показати негативні наслідки тієї деформації ціннісного світу людини, яка часом відбувалася і незважаючи на соціальне походження — під тиском панівних уявлень, влади грошей.

Біографія

Популярні твори

Нечуй-Левицький І. Вибране. Твори в десяти томах (1965-1968):

 

Іван Нечуй-Левицький. Із збірки Українство на літературних позвах з Московщиною:

 

Критика