Іван Нечуй-Левицький: корифей української прози та борець за мову
Іван Нечуй-Левицький – не просто відомий український письменник, а справжній титан слова, який заклав фундамент для розвитку української літератури. Його творчість – це відображення душі українського народу, його побуту, традицій та боротьби за національну ідентичність. Він був не лише талановитим письменником, але й палким патріотом, який у важкі часи русифікації відстоював право українців на власну мову та культуру. Його внесок у розвиток української мови та літератури важко переоцінити, адже саме його твори стали взірцем для багатьох поколінь українських письменників.
Цікаві факти з життя Івана Нечуя-Левицького
- Дитинство в родині священника. Іван Нечуй-Левицький народився 25 листопада 1838 року в містечку Стеблів (тепер Черкащина) у сім’ї священника. Від батька, який був суворим проповідником, успадкував ораторський хист, а від матері — вразливість і емоційність.
- Рання втрата матері. Мати письменника померла, коли йому було лише 13 років. Вона двічі народжувала двійню, що значно підірвало її здоров’я.
- Початок освіти. Початкову освіту Іван отримав у школі, яку заснував його батько для сільських дітей. Але школа проіснувала недовго — її закрили за наказом панського управителя, пояснюючи це тим, що не буде кому працювати на полі, якщо всі мужики стануть грамотними.
- Відмова від духовної кар'єри. У 1865 році Левицький завершив навчання в Київській духовній академії, отримавши диплом магістра. Однак відмовився від духовної кар’єри й обрав учителювання.
- Учителювання. Викладав у Полтаві, на території сучасної Польщі, а з 1873 року — у Кишиневі. Письменник мав значний вплив на своїх учнів і наголошував на важливості пам’ятати історію свого народу.
- Відставка та повне занурення в літературу. У 1885 році, після двадцяти років викладацької діяльності, Нечуй-Левицький пішов у відставку та переїхав до Києва. Там повністю присвятив себе літературній праці.
- Дебютні твори. Його першими літературними спробами стали «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря».
- Найвідоміші твори. До найпопулярніших творів письменника належать: «Дві московки», «Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Хмари», «Старосвітські батюшки та матушки», «Шевченкова могила».
- Таємниця псевдоніма. Використовував різні псевдоніми, зокрема Іван Нечуй, І. Баштовий, Г. Гетьманець, О. Криницький. Найвідоміший — «Нечуй», узятий на честь козацького полковника, героя "Думи про Нечуя".
- Переклад Біблії українською. Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм він здійснив перший повний україномовний переклад Біблії.
- Лінгвістичні здібності. Самостійно вивчив німецьку та французьку мови, а також опанував латину, грецьку та церковнослов’янську.
- Просвітництво. Іван Нечуй-Левицький ініціював видання брошур, які пояснювали історію України простим читачам.
- Літературна спадщина. За півстоліття творчості Іван Нечуй-Левицький написав понад 50 творів: оповідання, повісті, драми, історичні нариси, літературознавчі статті та театральні рецензії.
- Самотнє життя. Ніколи не був одружений, жив дуже скромно і всі свої гроші витрачав на книги. В кінці життя його велика бібліотека виявилася нікому не потрібною.
- Дивакуваті звички. Іван Семенович завжди ходив із парасолькою та суворо дотримувався розпорядку дня. Мав звичку гуляти Києвом одним і тим самим маршрутом у визначений час.
- Суворий розпорядок дня. Лягав спати рівно о 22:00, навіть покинув власний ювілей, не дослухавши вітальні промови.
- Тверезість. Іван Нечуй-Левицький зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив суперечок: хворів по два тижні, після того як доводилося з кимось посваритися.
- Останні дні у забутті. Останні дні життя він провів у шпиталі для самотніх людей, без друзів та рідних. Помер видатний українець 2 квітня 1918 року. Був похований на Байковому кладовищі.
- Вшанування пам'яті. На честь відомого письменника у 1993 році була заснована Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького.
Іван Нечуй-Левицький – це не просто ім'я в історії української літератури, а символ незламності духу, відданості своїй справі та любові до рідної землі. Його творчість – це скарбниця української культури, яка й донині надихає та збагачує нас. Він першим розширив межі української літератури до світового рівня, саме йому ми завдячуємо формуванням сучасної української літературної мови. Його твори – це відображення життя українського народу, його мрій, прагнень та боротьби за краще майбутнє.
Твори
- Афонський пройдисвіт
- Баба Параска та баба Палажка
- Біда бабі Палажці Солов'їсі
- Біда бабі Парасці Гришисі
- Бідний думкою багатіє
- Вітрогон
- В Карпатах
- Гастролі
- Два брати
- Дві милі
- Дрегочин та Остріг
- Дрібна рибка
- Жовті гуси
- Забудько
- Запорожці
- Кайдашева сім'я
- Кайдашева сім'я (скорочено)
- На гастролях в Микитянах
- Над Чорним морем
- Неоднаковими стежками
- Неслухняна жінка
- Не той став
- Ніч на Дніпрі
- Піддурив фершала-масажиста
- Побіда Хмельницького під Збаражем і Зборовом
- Поміж ворогами
- Причепа
- Рибалка Панас Круть
- Семен Палій герой українського народа
- Сокільська гора
- Українські гетьмани Бруховецький та Тетеря
- Українські гумористи та штукарі
- Хмари
- Хрестини
- Цап та баран
- Шевченкова могила
Критика
- Іван Нечуй-Левицький: корифей української прози та борець за мову
- Біля витоків української ідеї (Нечуй-Левицький і «формально-національний» напрям)
- Про гуманізм творчості І. Нечуя-Левицького
- Трактування питань національної історії та культури в романах: «Чорна рада» П. Куліша та «Хмари» І. Нечуя-Левицького
- Іван Нечуй-Левицький та Пантелеймон Куліш: до історії творчих взаємин
- Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького
- Текстотипи у забутій науково-популярній розвідці Івана Нечуя-Левицького
- «Та ніч, як Божий рай» (лінгвопоетика пейзажотворення у творі Івана Нечуя-Левицького «Ніч над Дніпром»)
- Іван Нечуй-Левицький і цензура: деякі аспекти взаємин
- Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків? (образи гетьмана та козаків у казці івана Нечуя-Левицького «Запорожці»)
- Роль І.С. Нечуя-Левицького у становленні синтаксичних норм української мови