(1859–1916)
Віддано і проникливо відтворював Шолом-Алейхем живою народною мовою життя, людей, прагнення і мрії свого народу. Шолом-Алейхемівський гуманізм не можна відокремити від найвеличнішого оптимізму, притаманного його сонячному таланту. Він, хто бачив довкола себе стільки людського лиха, не втрачав міцної певності, що прийде край усім цим напастям.
Людина — ось центр творчих прагнень, змагань і відкриттів Шолом-Алейхема. Людина кінця 19 — початку 20 століття, часу дедалі сильнішої капіталістичної ломки патріархальних порядків стародавньої єврейської громади, де нечувана безвихідь злиднів оточувала ті маси ремісників, дрібних крамарів, кустарів, наймитів, інтелігентів, що складали дрібнобуржуазну більшість містечкової громади.
В серцях героїв Шолом-Алейхема завжди жила мрія про щастя. І хоч би як жорстоко обманювало їх життя, а іскра людяності ніколи в них не згасала. І одне це забезпечує їм і їхньому творцеві місце в пантеоні світової літератури.
Твори
Критика
