(1932-2012)
Майстерний новеліст, глибокий і безжальний критик, фейлетоніст, ерудований есеїст Анатолій Шевченко у душі, у таємному святилищі творчості, невиправний - попри всі гіркі досвіди серця і долі - романтик.
Анатолій Шевченко з когорти шістдесятників, його ровесники, друзі та побратими - Григір Тютюнник, Іван Світличний, Євген Гуцало, Василь Земляк, Василь Симоненко, Борис Олійник, Іван Драч, Микола Вінграновський, Петро Засенко, Леонід Кисельов, Борис Харчук та багато інших. А. Шевченко є живим продовжувачем лінії Григора Тютюнника, його правою рукою, його духовним послідовником.
Анатолій Шевченко з'явився в літературі передовсім як непримиренний до будь-якого фальшу критик, він інколи справляв враження молодої сердитої людини, проте ж виходили вряди-годи з-під його пера сповнені доброти й доскіпливої спостережливості оповідання («Червоні копі», 1967), а також насичені вибуховим сміхом гуморески («У пошуках братів по розуму», 1985). Цікаво й з охотою читаються усмішки письменника. Вони свіжі, оригінальні й по-справжньому народні, немов вихоплені з життя.
Властивості прози А. Шевченка простежуються і у жанрі літературних портретів - та ж точність і небагатослівність, уміння знайти головне, той же прихований м’який романтизм, що, ніби ореолом, огортає образ дорогої йому людини.
Твори
Критика
