Біографія Анатолія Шевченка

Біографія Анатолія Шевченка

Анатолій Якович Шевченко – український публіцист, літературний критик, письменник, журналіст; член Національної спілки письменників України – народився 19 серпня 1932 року у Кривому Розі.

У 1957 закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
У 1957-1962 працював кореспондентом Українського радіо.
1962-1965 – завідувач відділу журналу «Зміна».
1965-1969 – старший редактор у редакції щорічника «Наука і культура».
1969-1970 – сценарист Студії хронікально-документальних фільмів.
1970-1974 – редактор у видавництві «Радянський письменник».
Від 1975 – редактор відділу літературознавства журналу «Українська мова і література в школі».
У 1960-1980-ті А. Шевченка переслідували з політичних мотивів: звільняли з роботи, діяла негласна заборона на друкування його творів.
У 1989-1992 був членом Народного Руху України.
Від вересня 1989 – головний редактор «Народної газети».
У 2002 втратив ліву ногу.

Анатолій Шевченко переважно виступав в жанрах літературної критики та документальної прози. Він – автор понад 200 статей, літературних портретів, рецензій, літературних фейлетонів, що друкувалися в республіканських газетах і журналах, у збірниках, а також російською мовою у журналі «Дружба народов» та альманасі «Литературное обозрение».

На Київській студії хронікально-документальних фільмів за літературними сценаріями Анатолія Шевченка зроблено два фільми.

Внесок Анатолія Шевченка в українську літературу позначений глибиною філософського осмислення життя, блискучою стилістичною майстерністю, світоглядною цілісністю, що ґрунтується на всебічному розумінні літературного процесу та фундаментальних, енциклопедичних знаннях.

Анатолій Шевченко помер 17 вересня 2012 року.

Книги:
«Червоні коні» (1966).
Літературно-критичні огляди «Українська література сьогодні» (1981, 1983, 1985, 1987, 1989; співавтор).
Збірка гумору й сатири «У пошуках братів по розуму» (1986).
«День сонячного затемнення» (2002).

Премії та нагороди:
Премія в галузі літературної критики імені Олександра Білецького (1999).
Премія за пропаганду української книжки імені Дмитра Нитченка (2000).
Орден «За заслуги» III ступеня (червень 2000) і другого ступеня (червень 2007).
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого (1999).
Медаль «2000-річчя Різдва Христового» (2001).

Біографія

Твори

Критика



Читайте также