(1834-1871)
Художню манеру Анатолія Свидницького можна визначити як психологічний реалізм, що виявився у розкритті пограничних станів людини між свідомим і підсвідомим, божевіллям як найвищою мірою страждання. Це виводило А. Свидницького на глибший рівень зображення людини.
А. Свидницький прагнув відтворити всю різноманітність життя, торкнувся тем, що їх ще не знала українська проза, виявив новаторство у їх розробці. Тема дітей, виховання – центральна у творчості письменника.
Анатолій Свидницький закликав до нагальної гуманізації суспільства, до формування високоморальних якостей у руслі тенденції просвітництва.
Твори
Критика
