(1780–1857)
За своїм характером, за баченням та зображенням дійсності П'єр-Жан де Беранже був поетом-реалістом. Він розширив і зробив різноманітним діапазон народної пісні, загострив актуальність тематики, приділяв велику увагу багатству мовних засобів і рим, надавав великого значення рефрену.
За Беранже закріпилося звання морального судді: Франція визнала його втіленням своєї совісті.
Беранже карав і милував, створював репутації, скидав ідолів. Письменник вирішував насущне тоді завдання збереження та підтримки морального здоров'я нації, і риси його поетичного почерку, прикмети його поетичної манери слугували вирішенню цього завдання. Це, звісно, насамперед сміх – уїдливий, але злий, тобто не руйнівно-злий. Це – здорове вміння розгледіти під маскою справжнє обличчя. Це – співчутливість, можливо, не позбавлена відтінку сентиментальності; це, нарешті, пристрасть до простих і вічних людських чеснот, без яких немає справжнього людського життя.
Твори
Критика
