Українська пісня Беранже
Віктор Єфанов
Щасливий той поет, пісня якого переживав не тільки свого творця, а й лине через століття. Французький пісняр П’єр-Жан Беранже саме такий поет. Його пісня сягнула далеко за межі Франції ще за життя поета. Народна за змістом, насичена бойовим революційним духом, вона швидко ставала надбанням широких мас. У Росії та в Україні нею захоплювались Бєлінський, Чернишевський, Добролюбов, Шевченко і Грабовський.
Поява перших перекладів з Беранже в Україні відноситься до 70-х років XIX століття, коли учитель з Єлисаветграда І. Гріненко опублікував у своїй поетичній збірці 1875 року переклад пісні про селянські злидні «Сон бідняка» (у Беранже пісня «Жак»). Ще за кілька років до того (у 1872-1873 роках) відомий український поет і громадський діяч, споборник Т. Г. Шевченка О. Навроцький зробив кілька блискучих перекладів пісень Беранже. Царський уряд переслідував поета, заборонивши видання його революційно наснажених творів. Дев’ять пісень у перекладі О. Навроцького зберігається в рукописах творів поета в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук.
У дореволюційні часи найкраще перекладали окремі пісні Беранже Павло Грабовський та В. Самійленко. Відомі три пісні французького поета в перекладі В. Самійленка. «Цар Горох», «Пташки» та «Сенатор» (1906) є, на нашу думку, перлинами перекладної української поезії. Нещодавно віднайдено ще дві пісні Беранже в перекладі В. Самійленка — «Сорок літ» та «Порядна людина».
На жаль, до нас дійшов тільки один переклад творів Беранже, що його здійснив П. Грабовський, — пісня «Пташки». Її, крім В. Самійленка та П. Грабовського, перекладали також В. Сивенький (у його перекладі відома пісня Беранже «Сенатор») й А. Грабина.
У 1905 році з’явився новий переклад пісні Беранже «Жак» П. Капельгородського. Акцентуючи політичний аспект поетичної теми твору, поет-перекладач змінює назву оригіналу — «Збирання податків». Рядки пісні Беранже в перекладі Капельгородського набувають революційного звучання: «...Ну-бо вставай, нам нема коли спати!»
У 1907 році в збірці «Туга за сонцем», що вийшла в Москві, були надруковані «Три пісні з Беранже» відомої української літераторки і громадської діячки Христі Алчевської. Ці твори становлять велику громадсько-політичну цінність, бо в них звучить протест проти свавілля царської цензури, яка лютувала в той час. У пісні «Старий бродяга» поетеса подає голос на захист пригнобленого народу, якого «в холодну замикають по волі короля».
Пізніше творчість Беранже зазнала свого другого народження завдяки перекладам українських літераторів. Відгукнувшись на заклик групи російських поетів О. Безименського, Б. Багрицького, М. Асєєва та інших в «Известиях» та «Литературной газете» у зв’язку з 75-річчям з дня смерті видатного французького поета-пісняра, українські поети здійснили велику дослідницьку і популяризаторську роботу. Протягом 1932-1933 років у періодичній пресі і видавництвах України з’явилася ціла низка статей, присвячених творчості Беранже, та велика кількість перекладів його пісень. Все це свідчило, що творчість видатного поета Франції набирала дедалі більшої популярності в Україні.
У журналі «Життя і революція» (1932 p., № 8, 9) з нагоди 75-річчя з дня смерті поета були надруковані декілька пісень Беранже в перекладах М. Рильського («Негри і маріонетки» та «Пан і бог»), М. Зерова («Мощі»), П. Филиповича («Смерть диявола» та «Віщування Нострадама на 2000-й рік»), С. Буди («Місіонери»).
Значну художню цінність становлять, зокрема, переклади М. Зерова пісень Беранже, а серед них такі, як «Маркіз де Караба», «Священний союз народів», «14 липня», «Фея Рим» та інші, у яких народно-сатирична пісня Беранже лунає з високомайстерною поетичністю.
Найбільшу кількість перекладів з Беранже залишив після себе С. Буда, який переклав 85 пісень великого французького поета, що вийшли окремою збіркою в 1933 році у видавництві ЛІМ у місті Харкові. З художнього боку переклади С. Буди не дуже вдалі. Тільки деякі з них увійшли до найкращих зразків пісенної спадщини Беранже.
Окремі пісні Беранже переклав А. Шмигельський (пісня «Жак» у «Літературній газеті» від 5 серпня 1932 p.), С. Родзевич («Пісня-памфлет «Навуходоносор»), Є. Дроб’язко («Король Івето») та інші. Останнім часом над перекладами пісень Беранже працювали відомі українські поети В. Ткаченко та М. Терещенко.
Переклади, що їх виконав М. Терещенко, видатний поет і знавець французької класичної та сучасної поезії, є взірцями перекладів поезії Беранже. Окремій збірці пісень Беранже М. Терещенко дав назву «Ключі до раю». Ця збірка з 16 пісень була видана в 1967 році з нагоди столітнього ювілею від дня смерті поета-пісняра. Нещодавно в двотомнику «Сузір’я французької поезії» вийшли нові, не відомі досі переклади з Беранже М. Терещенка, — серед них найпопулярніші в читацьких масах: «Король Івето», «Вельможа», «Священний союз народів», «Руда Жанна», «Ненажери», «Ластівки» та інші. М. Терещенко звернувся до тих пісень, які до того ще не звучали українською мовою. Його переклади позначені високою ідейністю, мелодійністю, свіжістю вірша та яскравістю вислову.
Л-ра: Вітчизна. – 1974. – № 8. – С. 218-219.
Твори
Критика
