Віктор Неборак. Я комусь приснився

Я комусь приснився
смішний
на рік молодий
говорив усе те
що забувається після пробудження
або не говорив
звучала спокійна музика
та котрій я приснився
розуміла усе без слів
це було не у нашому місті
це було колись узимку
ліхтарі світили синьо
світло падало ніби сніг
а вона уві сні посміхалась
ну чого ти смішний чого ти
не снися мені будь ласка
це дозволено іншому
ось і все
маленьке кохання
йому не знайшлося місця у дійсності
йому не знайшлося справжнього світла
сніго світять сумні ліхтарі
Твори
Критика
- Імена і безіменність «Базилевса» (Постать Віктора Неборака)
- Міфологеми «лабіринт» і «Одісея» у поезії В. Неборака
- «Світло, впіймане сонетом...»
Поділитися