Біографія Віктора Неборака
Віктор Володимирович Неборак – український поет та дослідник, засновник і «прокуратор» одіозного літугрупування «Бу-Ба-Бу» та «Пси святого Юра», з яких починається українська постмодерна поезія 90-х, – народився 9 травня 1961 року у смт. Івано-Франкове Яворівського р-ну Львівської обл.
Батько Віктора – Володимир Неборак народився у селі Романівка Тальнівського району, там родина мешкала до 1937, а далі змушена була переїхати до Західної України, на Львівщину. Де батько і зустрів свою кохану. Тому сам письменник вважає себе символом Соборності Східної і Західної України.
1983 Віктор Неборак закінчує українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка. Пізніше навчається в аспірантурі Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, працює лаборантом та науковим співробітником Львівського відділення Інституту літератури та Інституту Івана Франка НАН України. З 1993 по 2000 читає курс лекцій з української літератури в рідному університеті ім. Івана Франка.
Одружений, виховує трьох дочок.
Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у ширшому контексті літературного угруповання Бу-Ба-Бу (засноване 17 квітня 1985), куди, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець. Неборак є одним із співзасновників цього угруповання, творцем самої його назви (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади «бурлеск — балаган — буфонада»).
Своєрідним апогеєм Неборакового бубабізму стала збірка поезій Віктора «Літаюча голова» (1990) — напрочуд вітальна й поліфонічна «книжка-карнавал», з моменту виходу якої в українській літературній критиці починають говорити про постмодернізм і необароко.
З 1991 – Неборак входить до Національної спілки письменників України, а з 1997 – до Асоціації українських письменників.
У Львові Неборак займається продюсеруванням поезо-симфо-рок дійств, організовує, продюсує і модерує фестивалі, театральні акції («Вивих», Львів, 1992; «Альтернатива», Львів, 1994, «Реберітація», Львів, 1992-1994).
1994 створюється літературна майстерня «Пси святого Юра», учасником якою також був і Неборак. Ідея створення групи належала Юрію Покальчуку, Юрію Андруховичу та Ігореві Римаруку. Єдиним окремим виданням групи був альманах «Пси святого Юра» (Львів, 1997), де було зафіксовано первинний склад об’єднання.
Упродовж п'яти років (з січня 1995 до грудня 1999) Неборак організувує і веде у Львівському музеї етнографії та художнього промислу популярний цикл літературних вечорів «Третє тисячоліття» (58 авторських вечорів сучасних українських письменників, у тому числі і з діаспори, на основі яких були створені літературні програми для Львівського телебачення).
Важливими для формування сучасного мистецько-літературного середовища Львову є експерименти Неборака з рок-музикою, здійснювані у першій половині 90-х років (аудіокасета «Неборок», 1995).
Микола Рябчук вважає, що «поетичний карнавал Віктора Неборака — це ще Віктор Неборак є луреатом премії ім. Павла Тичини (2002) за книгу поезій «Літостротон», премії ім. Богдана Лепкого (2007) за книгу прози «Базилевс» та премії «Глодоський скарб» (2008). Нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2003).
Неборак – автор поетичних збірок «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п´яту хату» (1999), роману «Базилевс», есеїстичних та літературознавчих збірок «Лексикон А.Г.» (2015), «Колишній/інший» (2013).
Книга есеїв «Колишній інший» описує час від дитинства Віктора Неборака до періоду його вчителювання на Донбасі, тоді поет 9 місяців працював учителем української мови та літератури в училищі у Ворошиловградській області.
З нагоди ювілею 30-річчя «Бу-ба-бу» навесні 2015 Неборак перевидає оновлене третє «Введення у Бу-Ба-Бу (хронопис кінця тисячоліття)» та нову збірку своїх літературознавчих есеїв «Лексикон А.Г.»
Твори
Критика
