(1818–1848)
Емілі Бронте – письменниця трагічного світовідчуття. Як і всі романтики, вона живе у постійному розладі з існуючим світопорядком. Не бачачи шляхів його зміни, вона цілком відкидає цей світоустрій. Тільки поетичне натхнення надає сенс її існуванню, лише у творчості знаходить вона порятунок від навколишнього духовного убожества.
Вихід із трагедії життя для письменниці — у вірі у незнищенність та свободу людського духу та в пантеїстичному культі природи. У її поезії життя природи причетна до всього того, що відбувається в її духовному світі. Зображення природи є метафорою психологічного стану ліричного героя.
У світовідчутті Емілі Бронте було пристрасне бажання змінити дійсність: її романтизм був поривом до кращого майбутнього, до торжества справедливості. Романтична одухотвореність, лірична поетичність, культ пристрасті як стихійного прояву природи, людини, трагічне світовідчуття увійшли у свідомість Е. Бронте завдяки творчості Байрона.
Твори
Критика
- «Грозовий перевал» Е. Бронте: образ Хіткліфа у соціокультурному контекті 1840-х рр.
- «Грозовий перевал» — найромантичніший твір, на думку англійців
- Метафізична концептуальність «Грозового перевалу» Е. Бронте у соціально-історичному контексті Англії XVI – першої половини XIX ст.
- Ренесанс роману Емілії Бронте «Буреверхи»
- Роман «Буреверхи» Емілії Бронте в контексті сучасного ґотикознавства
- Роман «Грозовий перевал» – магічне плетиво реалізму та романтизму Емілі Бронте
- Функція готики у романі Емілії Бронте «Буреверхи»
