(1809–1852)
Микола Гоголь, завдяки своїй геніальності, залишатиметься завжди повен загадок, до яких можна тільки наближатися. Усі ті загадки навіть перелічити неможливо.
У творчості Гоголя переплелися дві стильові епохи – романтизм і бароко. М. Гоголь умів вдихнути життя в зображення побутової стихії, до якої були байдужі багато романтиків, зосереджені на душевних переживаннях героїв.
А як сильно Микола Гоголь любив Україну – цього не передати! Знав її, за спогадами друзів, як п’ять пальців. Фанатично був закоханий у народні українські пісні, казав, що для України вони – все «і поезія, і історія, і батьківська могила».
Геній – це той, хто здатен почути, як почув колись Гоголь, «грім українського солов’я». Микола Гоголь – це ідеальний образ генія. Як Моцарт. Рівного йому не було й немає в усій світовій літературі! Справді натхненний Богом художник.
Твори
Критика
- Микола Васильович Гоголь (1809–1852) та педагогічна думка України
- Микола Гоголь і Поділля (до 200-річчя від дня народження письменника)
- Микола Гоголь і художній контекст в аспекті когнітивної психології та лінгвістики
- Микола Гоголь: системне бачення культуротворчих процесів у добу націєтворення
- Міфопоетичний образ України в гоголівських «Вечорах на хуторі біля Диканьки»
- Народознавчі мотиви у ранній творчості М. Гоголя
- Польський Гоголь
- Хронотопи «Зачарованого місця» Миколи Гоголя
