(1902–1967)
Ленгстону Г’юзу як письменнику було властиве двоїсте бачення світу – трагічне та комічне. Автор користувався гумором, їдким глузуванням, гострою іронією для подолання власних трагічних переживань, як вірним знаряддям боротьби проти будь-яких проявів зла і несправедливості.
У своїй творчості Л. Г’юз мав одну мету – показати особливості афроамериканського самосвідомості через розкриття внутрішнього світу окремої людини. У цьому сенсі Сімпл – наочний зразок творчого методу письменника. З одного боку – це повнокровний реалістичний образ простої людини з індивідуальною долею, з іншого – узагальнюючий, збірний образ, що втілює самосвідомість усього Гарлема.
Сміх Г’юза – багатогранний. У більшості випадків це сміх крізь сльози, спрямований на подолання трагічних переживань. Від добродушного жарту письменник переходить до злого глузування, гострої іронії чи вбивчої сатири. Але було б помилково думати, що висміюючи Г’юз тільки засуджує та заперечує. Його сміх – перемагаючий: сміючись, він захищає головні цінності життя – справедливість, доброту, чесність.
Твори
Критика
