(1909–1994)
Домінантою творчості класика драматургії абсурду Ежена Йонеско стає протест проти стереотипів мислення, виражений вже в першій «антип’єсі», що епатувала публіку, «Голомоза співачка» (1949). Сповнений «духом протиріччя», автор створює не шаблонний, а органічно пов’язаний загальною ідеєю абсурдності буття ряд п’єс, який демонструє еволюцію творчості Йонесько-драматурга.
Цей рух творчої думки, що відбиває ступінь зрілості світогляду й естетичної концепції, закономірно включає всі етапи від учнівства до становлення майстерності художника та спроб осмислити у своїх творах власну роль у мистецтві. Умовно можна виділити три грані творчої біографії Йонеско - антиканонічний, класичний і рефлексивний, зв’язок між якими подібний до елементів гегелівської тріади.
Ворожість матеріального світу стосовно людини – екзистенційний мотив у творчості Йонеско, зумовлений кризою позитивізму.
Твори
Критика
