(1620-1693)
Лазар Баранович — видатний представник українського літературного бароко. Баранович — як і личить духовному пастиреві віддавав у своїй творчості перевагу темі віри, стосунків Бога й людини. Всі його вірші обов’язково несуть у собі напучення, моральні настанови.
Архієпископ Лазар стверджував необхідність вести праведне життя, найважливішими аспектами якого він вважав відмову від матеріального добробуту і чисте сумління, піднесеність думок.
Багато сил, часу та коштів віддав Лазар Баранович утвердженню в Україні емблематичної поезії, саме вона мала відтворити все багатство його філософських уявлень про світ. Те, що не можна було виразити у слові, мало відбитися візуально, й навпаки. Поезія мала стати зображенням, а зображення — поезією. Завдяки такому подвійному візуально-поетичному метафоризму на форті втілювалась складна філософська думка, згідно з якою на кожному явищі життя природи й людини лежить містична тінь божого благословіння.
Твори
Критика
