Михайло Орест

(1901-1963)

Михайло Орест жив у власному, замкненому від довколишніх впливів світі, куди не було доступу знизу, а був той світ натомість відкритий згори — для вищих сил добра і світла. Піднесено-молитовний настрій багатьох Орестових поезій, зокрема тих, де виступають чи то ліси, чи то окремі дерева — дуб, липа, береза, каштани, — являє певного роду стовп християнства з індуїстською містикою.

Тісний зв’язок лірики Михайла Ореста з європейською середньовічною духовністю виявляється в предилекції поета до візійної та есхатологічної поезії.

Поруч із похмурими, макабричними поезіями в Михайла Ореста зустрічаються світлі й радісні, де втілена «Світів невидимих і царств потойбічних Свята, миротворна і чиста луна...»

Біографія

Твори

• Ласкава мла вкриває тихий обрій
• Прекрасні дні
• Я вернувся до тебе

Критика

• «Мислі й чуття небуденні...» (Поезія Михайла Ореста)
• Поет, брат поета
• Релігійно-містичні елементи в ліриці Михайла Ореста