Михайло Орест. Прекрасні дні
Прекрасні дні, в минулім потонулі!
Ще образ ваш не стерся, не поблід:
Іду в ліси, де мій зостався слід,
І знов мені шумлять дерева чулі.
Я бачу блискавичний біг козулі,
Таємну папороть і тихий глід,
Суниць я бачу ароматний плід
І п’ю блаженним слухом клич зозулі...
Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі
Квадрат вікна біліє. Чорні ґрати,
В залізні двері. Тиша. Я — в тюрмі.
О духи! Я не хочу тут конати,
Я — волі син. Порвіть погубну сіть!
Я плачу, я благаю, поможіть!
Твори
Критика
