(1918-1995)
Самобутній стиль Олеся Гончара відзначається тонким ліризмом, виразним романтичним забарвленням.
Ліризм романів Гончара органічно поєднаний із публіцистичністю, що сприяє узагальненню авторської думки. Ліризм проймає всю мовну структуру безпосереднього висловлювання, яке містить у собі відкриту оцінку подій, визначає характер суджень, ступінь їхньої емоційності, створює «ефект присутності» автора.
Образи гончарівських дівчат вражають читача своєю сонячною свіжістю і яскравістю, тією чарівною жіночністю, яка розкривається не лише в милій зовнішності, а й у душевній ніжності, лагідності, грації.
Із книг письменника виходять імпульси високого громадянського звучання й доброти, Олесь Гончар — трибун і лірик, його оповідній манері властиві романтизм і поетичність.
Твори
- Блакитні вежі Яновського
- Бригантина
- Дніпровський вітер
- Залізний острів
- За мить щастя
- Модри Камень
- На косі
- Собор
- Собор (скорочено)
- Твоя зоря
- Тронка
Критика
- Олесь Гончар: головні моменти життя і творчості великого письменника
- Діалектика душі (О. Гончар — майстер психологічної новели)
- Естетичне кредо Олеся Гончара
- Про ліричне начало в романах О. Гончара
- Автобіографізм роману Олеся Гончара «Людина і зброя»
- Неолексикон Олеся Гончара: лексикологічний та лексикографічний виміри
- Олесь Гончар і письменники-нонконформісти: проблеми взаєморецепції
- Історія літературної мови в «Письменницьких роздумах» Олеся Гончара
- Олесь Гончар і питання української мови
- Деякі аспекти відфраземної деривації (на матеріалі художньої творчості Олеся Гончара)
- Олесь Гончар на захисті духовних святинь народу (на прикладі роману «Собор»)
- Гончар і море: щоденникова рецепція
