18-11-2021 Олесь Гончар 79

Деякі аспекти відфраземної деривації (на матеріалі художньої творчості Олеся Гончара)

Олесь Гончар. Критика. Деякі аспекти відфраземної деривації (на матеріалі художньої творчості Олеся Гончара)

Щербачук Л.Ф. (Сімферополь)

У центрі художньої творчості письменника лежить осмислення світу, позначене його індивідуальністю. Шляхом пізнання й оцінки дійсності відбувається створення письменником індивідуальної картини світу, “при цьому мова виступає як засіб вираження дійсності і відображає світ мислення”[Сологуб 1991: 6].

Олесь Гончар - письменник психологічної та філософської заглибленості, ретельний дослідник дійсності. Одним із характерних засобів художнього відображення дійсності, світобачення письменника є активне використання відфраземних утворень. Відфраземи, конденсуючи в собі великі зображально- виражальні можливості ФО, від яких вони утворились, виступають у художньому мовленні унікальним засобом експресивності, емоційності та образності. Тому питання активного використання відфразем у художній творчості О. Гончара, який “часто звертається до прийому лаконізації і художнього увиразнення” [Ужченко 1990: 24], заслуговує на особливу увагу й детальне опрацювання. Варто також наголосити, що дослідження відфраземного слововживання та словотворення О. Гончара розкриває особливості поетичної мовної картини світу письменника, бо “мовна картина світу розвивається не тільки шляхом виявлення і називання нових явищ, але й шляхом поглиблення знань про властивості вже відомих явищ і понять” [Лисиченко 1998: 132].

С.І. Головащук справедливо зазначає, що серед мовних засобів художнього зображення “чи не найпильнішу увагу приділяє О. Гончар складним словам, словоскладанню” [Головащук 1988: 37]. Завдяки використанню складних слів (у даному разі відфразем) автор досягає надзвичайної експресивності й образності, бо “відмінною рисою відфразем є їх словотворче значення - сконденсоване, метафоричне, образне” [Стішов 1991: 4-5]. Ставлення до складних слів як до своєрідного сховища фразеології пояснюється саме тим, що вони є проміжним результатом на шляху усунення протиріч нарізнооформленість - семантична цілісність, результатом, що зберігає майже недоторканим обидва компоненти колишнього сполучення [Мокієнко 1989: 108-109].

Природно, що між фразеологічною і лексичною системами мови відбуваються постійні контакти та взаємовпливи: із слів утворюються фразеологічні одиниці, а на основі останніх - слова. Принагідно з іншими загальними проблемами фразеології питання виникнення слів на основі ФО розглядалося в працях М.Ф. Алефіренка [1987, 1994], А.М. Бабкіна [1970], М.Т. Демського [1987,1994], С.Н. Денисенко [1988; 1990; 1993], М.П. Коломійця [1979], А.В. Куніна, [1955], В.М. Мокієнка [1989], Л.Г. Скрипник [1973], О.А. Стішова [1988; 1990, 1991], В.Д. Ужченка [1990], В.Б. Фридрак [1980], М.М. Шанського [1985] та ін. дослідників. Термін фраземна деривація вперше був уведений у науковий обіг А.В. Куніним на позначення як процесу творення слів на базі фразеологізмів, так і нових фразеологізмів [Кунин 1955: 1451-1455]. Детальне опрацювання проблеми утворення слів на основі ФО знаходимо в роботі О.А. Стішова “Отфраземные образования в современном украинском языке” [Стишов 1991]. Поділяємо думку вченого щодо розмежування понять фраземна деривація та відфраземна деривація і для позначення лексичних одиниць, утворених на базі фразеологізмів, будемо послуговуватися терміном відфразема, а самого процесу - відфраземна деривація, відфраземне словотворення. Відфраземне словотворення відображає закономірності мовного розвитку і не є відхиленням від мовної норми. Основу для відфраземної деривації створює співвідносність ФО і слова, їх функціональна й семантична подібність. У процесі відфраземної деривації активізуються механізми словотворення, семантики, функціональної стилістики, сполучуваності слів, парадигматики, етимології тощо.

Утворення відфразем відбувається в основному тими ж дериваційними способами, що і творення звичайних слів: морфологічним, лексико-семантичним, лексико-синтаксичним. В основу класифікації видів відфраземного словотворення в дослідженні покладено принцип співвіднесеності відфраземи з певною частиною мови, урахування кількісних показників, а також семантичний план відфраземи. Аналіз дослідженого матеріалу дає підстави виокремити відфраземи: 1) іменники; 2) дієслова; 3) прикметники.

Найчисленнішою у творчій палітрі О. Гончара є група відфразем-іменників. Серед них переважають:

а) дієслівно-іменникові конструкції, утворені на основі двокомпонентних ФО: серцеїд [Гончар: VII, 21] < серце їсти “переживати, журитися, каратися, мучитися” [ФСУМ: 358], душепродавець [Гончар: VI, 252] і душопродавці [Гончар: II, 280] < продати душу “втрачати свою гідність, давати згоду служити комусь; зрадити” [ФСУМ: 705], душогуби [Гончар: I, 106] < погубити душу “учинити який-небудь злочин, призвести до смерті кого-небудь” [ФСУМ: 658]; трикомпонентних ФО: душохват [Гончар: VII, 550] < вхопити за душу “глибоко вразити, схвилювати кого-небудь” [ФСУМ: 165]; чотирикомпонентних ФО: вітрогону [Гончар: VI, 133] < ганяти вітер по вулицях (по світу) “проводити час у розвагах, нічого не робити, нічим не займатися” [ФСУМ: 169], вітровійка [Гончар: V, 40] < вітер у голові віє “легковажний, несерйозний” [ФСУМ: 131];

б) дієслівно-іменникові конструкції з препозитивним дієсловом наказового способу, утворені на основі двокомпонентних ФО: вертихвістка [Гончар: I, 333] < вертіти хвостом “поводити себе легковажно” [ФСУМ: 402], варивода [Гончар: VII, 310] < варити воду “знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ким-небудь чи прискіпуючись до когось” [ФСУМ: 67], продайдушу [Гончар: VII, 278] < продати душу “втратити свою гідність, давати згоду служити комусь; зрадити” [ФСУМ: 705]; трикомпонентних ФО: нерозлийвода [Гончар: V, 297; VII, 77] < водою не розлити “нерозлучні, дружні” [ФСУМ: 753]; чотирикомпонентних ФО: гуляй-вітер [Гончар: V, 470] < вітер гуляє у голові “легковажний, несерйозний” [ФСУМ: 131];

в) атрибутивні конструкції, утворені на основі двокомпонентних ФО: вовчобілетник [Гончар: II, 73] < вовчий білет “документ з помітками про неблагонадійність його власника // звільнення, виключення через неблагонадійність” [ФСУМ: 29-30], оДчайДухом [Гончар: VII, 380] < хвацька душа “безрозсудно хоробра, відчайдушна людина” [ФСУМ: 282] з лексичними та граматичними замінами.

Відфраземи-дієслова утворені в основному від двокомпонентних ФО зі структурою: дієслово + залежний іменник: зубоскалити [Гончар: VII, 103] < скалити зуби “насміхатися з кого-небудь” [ФСУМ: 814], скриводушила [Гончар: VII, 163] < кривити душею “бути нещирим, лицемірним” [ФСУМ: 396]; трикомпонентних ФО: настопроклятіли [Гончар: I, 209] < будь тричі проклятий “уживається як зловісне прокляття і виражає надзвичайно велике обурення, незадоволення з приводу кого-, чого-небудь” [ФСУМ: 61] з лексичною заміною компонента тричі на сто, який посилює експресивність відфраземи.

Відфраземи-прикметники утворені на основі двокомпонентних ФО: шкуродерську [Гончар: VII, 383] < дерти шкуру “оббирати, жорстоко експлуатуючи кого-небудь” [ФСУМ: 233], крізьзубну [Гончар: VI, 311] < крізь зуби “неохоче, невиразно, ледве розтуляючи рота, з незадоволенням” [ФСУМ: 348]; трикомпонентних ФО: бознаколишню [Гончар: VII, 95] < Бог зна коли “невідомо, ніхто не знає” [ФСУМ: 38].

У семантичному плані відфраземи в основному зберігають значення фразеологічних одиниць, від яких вони утворені, однак характеризуються додатковою конотацією і виступають одним із важливих засобів емоційно-експресивного вираження думки, оновлення та збагачення образних ресурсів художнього твору. У залежності від номінації об'єктивної дійсності в художніх текстах О. Гончара відфраземи можна розподілити за двома тематичними полями: 1) характеристика людини; 2) пізнавальні процеси людини.

Для першого тематичного поля характерні такі семантичні групи відфразем:

а) відфраземи на позначення осіб за рисами характеру, моральними якостями: Ольга тут же просто зненавиділа єгеря, зненавиділа і власний спалах сліпучого почуття до нього, з жахом подумала, що цей гнучкоспинець, вислужник міг би бути обранцем її серця [Гончар: III, 522].

На нашу думку, відфразема-іменник негативної оцінної семантики гнучкоспинець утворена на основі двокомпонентної дієслівної ФО гнути спину перев. перед ким “виявляти покірність, запобігати, підлещуватися” [ФСУМ: 175] шляхом заміни дієслівного компонента на прикметниковий і влучно вжита письменником для виразної експресивно-негативної характеристики героя. Посилює негативну оцінну характеристику не тільки синонімічний іменник вислужник у вузькому контексті, а й максимальний актуалізуючий контекст: Єгер підбігцем поспішив до старшого. - Вікторе Павловичу, - покликав він Танцюру. - Ану дуплетом... Як там, на Байрачому!.. Дуплетом! Ви ж умієте, як ніхто! - І в голосі єгеря з'явився такий мед, така холопська запобігливість, що Ользі стало соромно за нього, - соромно, принизливо і тяжко [Гончар: III, 520-521];

Інші працюють, а вона [Єлька] тиняється без діла ... Гонивітерка, легкого хліба шукає ...[Гончар: VII, 217]. Відфразема-іменник дієслівно-іменникової конструкції гонивітерка з препозитивним дієсловом наказового способу утворена на основі чотирикомпонентної ФО ганяти вітер по вулицях (по світу) “проводити час у розвагах, нічого не робити, нічим не займатись” [ФСУМ: 169] і вживається з метою негативної самохарактеристики;

Добрий, видно, вертихвіст, та все ж таки втіха матері, є хоч до кого в хаті озватись. [Гончар: VI, 142]. Відфразема-іменник дієслівно-іменникової конструкції вертихвіст із препозитивним дієсловом наказового способу, утворена на основі двокомпонентної ФО негативно-оцінного характеру вертіти хвостом “хитрувати, лукавити, лицемірити” [ФСУМ: 402], вживається автором для характеристики вдачі Сашка, “анархіста”, “відступника”, який і матір “довкруг пальця обвів”;

І хоч зачіплянських нікого й близько не було, не було й духу того дошкульника Баглаєнка, але виразно вчулося, наскрізною бритвою проДзвеніло в повітрі: “Батькопродавець!” [Гончар: VII, 126]. Відфразема- іменник дієслівно-іменникової конструкції батькопродавець утворена на основі трикомпонентної ФО негативно-оцінного характеру рідного батька продасть “хто-небудь непорядний, здатний зрадити” [ФСУМ: 705] і вжита з метою стислої, влучної характеристики моральних якостей літературного героя, що рідного батька влаштував у будинок пристарілих;

Вони для нього [Олекси] - то все кровопивці, кугути, жмикрути хутірські, гнойоїди — [Гончар: VII, 379] (мова йде про хутірських багатіїв). Відфразема-іменник дієслівно-іменникової конструкції кровопивці, утворена на основі двокомпонентної ФО негативно-оцінного характеру випивати кров “жорстоко експлуатувати кого-небудь, доводити до крайнього виснаження” [ФСУМ: 102], інтегрує семантику й наслідує стилістичне забарвлення ФО;

б) відфраземи, що характеризують людину за її професійними якостями, способом життя, діями, вчинками: Освітлювач був із тебе сумлінний, але як він тебе ганяв, той старий кінововк у гумових, завжди забагнючених чоботях! Ні поважні літа, ні астма та огрядність не заважали йому бути невтомним, запалювати всіх ловецькою своєю жадобою. Лови кадр! Лови мить! [Гончар: VII, 344]. Оказіональна відфразема-іменник кінововк утворена на основі двокомпонентної ФО позитивної семантики стріляний вовк “досвідчена, загартована життям бувала, витривала людина, яку важко перехитрити, обдурити” [ФСУМ: 191] або морський вовк “досвідчений моряк” [ФСУМ: 139] шляхом заміни одного традиційного компонента на оказіональний кіно, що передає влучно й стисло обізнаність і досвідченість героя у своїй справі;

Ватаг їхній [рибалок], чолов'яга богатирського зросту, повагом рушив до капітана, простягнув руку. - Окозамилювач Сухомлин [Гончар: V, 274]. Відфразема-іменник окозамилювач утворена на основі двокомпонентної ФО негативно-оцінної семантики замилювати очі “обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховувати хиби, недоліки” [ФСУМ: 312] і вжита з метою негативної самохарактеристики персонажа;

--- Може не так будете крутити носом, зачувши чабанський дух, призвичаїтесь до овечих медикаментів, і гирлига не смертельно вас лякатиме, і перш ніж зубоскалити над робочою ватянкою, що розхристалась на Тоні, ви задумаєтесь, звідки беруться оті шарфики та модні штанці, які ви носите, і Дізнаєтесь, що не з повітря з'явились вони, що здобуто їх невсипущою працею чабанською ось тут, у степах [Гончар: V, 261-262]. Відфразема-дієслово зубоскалити утворена на основі двокомпонентної ФО скалити зуби над ким-чим “недоброзичливо, зло висміювати кого-, що-небудь; насміхатися з кого-небудь” [ФСУМ: 814] і в контексті художнього твору характеризує героїв.

Друге тематичне поле представлене групами відфразем на позначення:

а) сприйняття простору й часу: Скільки пізніш пережитого, може, навіть страшнішого встигло розвіятись на життєвих наших дорогах, а цей епізод душа зберегла, з-поміж інших відібрала, і вже тут, у крайсвіті, на бетонах цих надшвидкісних трас зараз у всій жаркості яскравіє нам той соколянський ярмарок, його буйний, кривавий живопис [Гончар: VII, 381]; Сірою пустельністю, льоДовими вітрами зустріло його це античне крайсвіття [Гончар: VI, 21]; Ось тут опинився у цім крайсвітнім вигнанні, недосяжнім для могутніх твоїх богів, для твоїх веселих з-над Тібру коханок [Гончар: VI, 22]. Відфразема- іменник крайсвіт та похідні від неї крайсвіття, крайсвітнім утворена на основі трикомпонентної ФО на краю світу “дуже віддаленому, глухому, необжитому місці” [ФСУМ: 395] шляхом основоскладання, опущення компонента на та додаванням відповідних суфіксів;

б) якісних параметрів: А перепона якась потрібна, бо достобіса розвелося любителів усе живе брати на мушку ... [Гончар: VI, 279]. Відфразема-прислівник достобіса утворена на основі двокомпонентної ФО до біса “багато, безліч чого-небудь” [ФСУМ: 32] шляхом поширення компонентного складу кількісним числівником сто та подальшого основоскладання. Розширення семантики, експресивна насиченість деривата є наслідком взаємодії твірної ФО й оказіонального компонента сто.

Приклади переконують, що оказіоналізми творяться за законами мови й служать не тільки для увиразнення мови письменника, а й засобом збагачення літературної мови. Необхідно зазначити, що в художньому мовленні О. Гончара функціонують, живуть повним життям складні слова-відфраземи, не фіксовані “Словником української мови”[СУМ 1970-1980]: батькопродавець [Гончар: VII, 126], бознаколишня [Гончар: VII, 95], варивода [Гончар: VII, 310], вовчобілетник [Гончар: II, 73], гнучкоспинець [Гончар: III, 522], гонивітерка [Гончар: VII, 217], душепродавець [Гончар: VI, 252], душопродавці [Гончар: II, 280], зайдисвіти [Гончар: VII, 382], кінововк [Гончар: IV, 334], крайсвіт [Гончар: VII, 396], крайсвіття [Гончар: VI, 21], крайсвітнім [Гончар: VI,22], крізьзубна [Гончар: VI, 311], настопроклятіли [Гончар: VII, 382], одчайдух [Гончар: VII, 380], продайдуша [Гончар: VII, 278], шкуродерська [Гончар: VII, 383] тощо.

Таким чином, відфраземи є своєрідним результатом авторського пошуку семантично містких, стилістично яскравих виражальних мовних засобів - влучних, сконденсованих слів-характеристик. Творення відфразем здійснюється в основному з'єднанням компонентів ФО у складному слові, емоційно та експресивно збагаченому за рахунок семантики ФО (у більшості випадків кількість компонентів ФО відповідає такій же кількості компонентів у відфраземі). За принципом співвіднесеності відфразем з певною частиною мови найчисленнішою в художньому мовленні О. Гончара виявилася група відфразем-іменників. Дериваційною базою відфразем слугують ФО, від яких успадковується, інтегрується не лише певна семантика, а й опосередкована образно-метафорична основа, емоційно-експресивний зміст, стилістичне забарвлення. О. Гончар використовує потенційні можливості літературної мови, а також створює за законами мови словоформи (відфраземи-оказіоналізми), які ще не фіксовані лексикографічними та фразеографічними працями.

Умовні скорочення

СУМ - Словник української мови: В 11 т. - К.: Наукова думка, 1970 - 1980. - Т. 1-11.

ФСУМ - Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. - К.: Наукова думка, 1993. - Кн. 1-2.

Література

  1. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. - Харків: Вища школа, 1987. - 134 с.
  2. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. - Л. : Наука, 1970. - 263 с.
  3. Г оловащук С.І. Позасловникова лексика в творах Олеся Г ончара //
  4. Мовознавство. - 1988. - № 6. - С. 32-40.
  5. Гончар О.Т. Твори в семи томах. - К.: Дніпро, 1987. - Т. 1-7.
  6. Демський М.Т. Українська фраземіка (дериваційна база, семантико-
  7. граматичні особливості): Автореф. дис. . д-ра філол. наук. - Ужгород, 1994. - 46 с.
  8. Демський М.Т. Дериваційна база діалектної фраземіки з Бойківського ареалу // Українська діалектна лексика. - К. : Наукова думка, 1987. - С. 45-61.
  9. Денисенко С. Н. Мотиваційна база фразеологічної деривації // Мовознавство. - 1993. - № 5. - С. 49-55.
  10. Денисенко С. Н. Фразеологическая деривация как системный и коммуникативный феномен: Автореф. дис. . д-ра филол. наук. - Л., 1990. - 23с.
  11. Денисенко С.Н. Фразообразование в немецком языке (фразеологическая деривация как системный фактор фразообразования). - Львов: Изд-во при Львовском гос. ун-те издательского объединения “Вища школа”, 1988. - 198с.
  12. Коломієць М.П. Словотворення на базі фразеологічних одиниць в українській мові // Питання лексикології і граматики. - Дніпропетровськ, 1979. - С. 53-56.
  13. Кунин А.В. Некоторые вопросы английской фразеологии // Англо-русский фразеологический словарь. - М., 1955. - С. 1451-1455.
  14. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу та її рівні // Зб. Харківського історико- філологічного товариства. - Х.: Майдан, 1998. - Т. 6. - С. 129-144.
  15. Мокиенко В.М. Славянская фразеология. - 2-е. изд., исправл. и доп. - М.: Высшая школа, 1989. - 287с.
  16. Прадід Ю.Ф. Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень) . - К.; Сімферополь, 1997. - 252 с.
  17. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. - К.: Наукова думка, 1973. - 279с.
  18. Сологуб Н.М. Мовний світ Олеся Гончара. - К.: Наукова думка, 1991. - 140с.
  19. Сологуб Н.М. Словотворення Олеся Гончара // Тези доп. обл. конф. “Літературний процес і творча індивідуальність письменника (на матеріалі творчості Олеся Гончара)”. - Дніпропетровськ, 1986. - С.215-217.
  20. Стишов А.А. Отфраземные образования в современном украинском языке: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. - К.,1991. - 18 с.
  21. Стішов О.А. Відфраземні деривати - неологізми в сучасній українській мові // Мовознавство. - 1990. - № 2. - С. 64-66.
  22. Стішов О.А. Відфраземні утворення в романі О. Гончара “Твоя зоря” // Тези доп. обл. конф. “Літературний процес і творча індивідуальність письменника (на матеріалі творчості Олеся Гончара)”. - Дніпропетровськ, 1988. - С. 217-218.
  23. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л. Г. Українська фразеологія. - Харків: Основа, 1990. - 197 с.
  24. Фридрак В.Б. Іменники - зрощення в українській мові // Культура слова. - К.: Наукова думка, 1980. - Вип. 18. - С. 58-67.
  25. Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Высшая школа, 1985. - 231с.

Читати також