(1880-1933)
Осип Турянський писав «для майбутніх читачів», які зрозуміють його геніальність. О. Турянський, як свого часу Леся Українка та Ольга Кобилянська, привніс новий світогляд в українську літературу, сприяючи відкритості української літератури і включенню її в процес універсального обміну вартостями світової культури.
У невеликому літературному доробку Осипа Турянського є новели, написані до і після війни, філософсько-алегоричний памфлет «Дума пралісу» (1922), сатирична комедія «Раби» (1927) та роман «Син землі» (1933), на який автор покладав багато надій і який побачив світ уже після його смерті.
Турянський показав війну, як зло, на двох планах: зовнішньому і внутрішньому. Зовнішній виступає узагальненням причин війн у світовому масштабі, а внутрішній — ареною битви добра і зла всередині самої людини.
Особливість романтичного світогляду українського письменника полягала в сильній вірі у всепереможну любов, світло, духовність. Оптимізм цей звучав як пісня, як поема.
Твори
Критика
