Біографія Осипа Турянського
Осип Васильович Турянський (псевдонім – Іван Думка) – український письменник і літературний критик, поліглот, учитель середніх шкіл Галичини – народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів(нині Радехівський район Львівської області) у родині тесляра.
Був найстаршим серед 11 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії. Матеріальне становище сім'ї було важким, тому Осип заробляв гроші репетиторством і навчався. Потім 1907 року закінчив філософський факультет Віденського університету. Там же захистив докторську дисертацію. Здобув науковий ступінь доктора філософії. Працював учителем середніх шкіл Галичини.
У літературі дебютував 1908 року новелами «Курка», «Ей, коб були мене вчили», «Де сонце?» в альманасі віденської «Січі».
З 1910 викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії. Того ж року одружився з дочкою депутата Віденського парламенту о. Степана Онишкевича Стефанією. У них народився син Мирослав, який став чемпіоном з шахів у Львові, а з 50-х років ХХ ст. належав до шахових майстрів США.
Восени 1914 був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. У 1915 потрапив до сербського полону. Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба.
Пережите в сербському полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю» (1917). Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури.
Після повернення з Італії до Австрії викладав право у Віденському університеті, потім працював у Галичині, займався видавничою та педагогічною діяльністю.
У 1922 письменник завершує роботу над памфлетом «Дума пралісу».
У 1923 Осип Турянський повернувся додому і працював директором Яворівської, Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка (1924-1925), Рогатинської гімназій, де викладав німецьку, французьку, латинську мови.
У цей час перекладає вірші Шандора Петефі, Ґенріха Гейне, Вільяма Шекспіра.
Підірване сербським полоном здоров'я швидко тануло.
Осип Турянський помер 28 березня 1933 року у Львові.
Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Тільки через п'ятдесят років його ім'я та літературна праця були гідно пошановані.
Антивоєнна психологічна повість-поема часів Першої світової війни «Поза межами болю»(1917-1921) уперше була видана у Відні 1921 року у перекладі німецькою мовою, воднораз принесла Осипу Турянському світове визнання. До інших його творів належать повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933); збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби» (1927); літературно-критичні нариси.
За мотивами повісті «Поза межами болю» у 1989 знято однойменний художній фільм(режисер – Ярослав Лупій).
Твори
Критика
