(бл. 1470-1517)
Павло Русин з Кросна — новолатинський поет, коментатор античних письменників, наставник відомих слов’янських віршувальників. Це була помітна постать в історії польсько-українського культурного пограниччя, один із піонерів ренесансного гуманізму в польській державі (до складу якої тоді входила й частина українських земель). Його літературна спадщина є спільним набутком української та польської культур XVI ст., бо виникла на їх стику і належить до проміжних, міжнаціональних явищ.
По-ренесансному суперечлива спадщина магістра, — це переплетення християнського й гуманістичного світів, відображення боротьби різних напрямів і тенденцій в тогочасній художній думці. Творчість Павла Русина яскраво засвідчує тяглість середньовічної поетичної традиції, водночас же в ній домінують ренесансно-барокові прояви. Тематично її можна умовно поділити на три основні групи: духовна поезія, панегіричні твори, вірші морально-дидактичного спрямування.
Твори
Критика
