(1875–1926)
Райнера Марію Рільке можна справедливо назвати співаком багатовікової гуманістичної культури, що ґрунтується на здібності людини бачити в речах не лише матеріальний, а й емоційний бік, розглядати речі в їхньому безпосередньому відношенні до людини, відкривати в речах не лише їх абстрактний зміст, а й їх особистісний зміст. Ця можливість одухотворення навколишнього світу є для письменника найвищою цінністю людської свідомості.
У центрі пізньої лірики поета стоїть питання про людину, про її ставлення до навколишнього світу речей. Рільке сумував за буттям, таким нерухомим, таким спокійним і простим, де, як йому уявлялося, є місце тільки речам, але ніколи – людям. Все людське надто ефемерне, суб’єктивне, невизначене, розріджене, несправжнє. Тільки у речах є справжнє буття.
Елегійний тон Рільке викликаний тугою за постійно зникаючим світом, відчуттям приреченості.
Твори
Критика
- Ліричний герой P. M. Рільке (до проблеми суб’єктивного синкретизму)
- Поетична візитівка P. М. Рільке (Поезія «Der Herbsttag» у перекладах українських авторів)
- Райнер Марія Рільке і Василь Стус: особливості поетики
- Райнер Марія Рільке і Україна
- Український Р. М. Рільке: «Орфей. Еврідіка. Гермес»
- Філософське осмислення Р. М. Рільке сенсу буття і призначення мистецтва («Нові поезії», «Сонети до Орфея»)
