Біографія Райнера Марії Рільке

Райнер Марія Рільке (справжнє ім'я – Рене Карл Вільгельм Йоган Йозеф Марія Рільке) – австрійський поет-символіст, предтеча екзистенціалізму – народився 4 грудня 1875 року в Празі (Чехія).

Був у батьків первістком, потім у нього з'явився молодший брат. Дитинство і юність не були щасливими – через невдалий шлюб батьків, який розпався 1884 року, коли хлопцеві було 9 років.

Мати, Софія Енц, не могла забути своєї першої дитини (рано померлої дочки), тому трактувала сина як дівчинку, навіть одягала в сукні.

До 1884 навчався у початковій школі в Празі. Після розлучення батьків у 1884 Рільке залишається під опікою батька.

Батько, Йозеф Рільке, мріяв про військову кар'єру, але мусив стати залізничним чиновником. Тому, всупереч волі сина, 1886 року віддав його до військової академії. 1 вересня 1886 Рільке вступив до кадетського військового училища у Санкт-Пельтені (поблизу Відня). Тоді ж з'являються його перші вірші.

Після закінчення школи у Санкт-Пельтені з вересня до червня навчався у вищому реальному військовому училищі у Меріш-Вайскірхені (Граніце у теперішній Чехії), звідки звільнився за станом здоров'я. Молодий Рільке залишив її 1891 року – за допомогою дядька, котрий оцінив великі здібності небожа. У тому ж році він розпочав навчання у Торговельній академії (торговельне училище) у Лінці, яке припинив у середині наступного року.

У 1892 Рільке закінчив середню освіту, готувався екстерном до екзаменів на атестат зрілості в Празі. У 1893 почав дружити з Валерією фон Давід-Ронфельд. 1894 року вийшла перша поетична збірка «Життя та пісні». Написані перші прозові твори, зокрема і «П'єр Дюмон».

У 1895 Рільке отримав у Празі атестат «з відзнакою»; з початком зимового семестру розпочав студії у Празькому університеті (історія мистецтва, література, філософія). Вийшла поетична добірка «Дарунки ларам». Рільке підготував перший номер часопису «Wegwarten». У 1896 – з початком літнього семестру – Рільке змінив напрям студій і розпочав навчання на правничому відділі Празького університету. Відбулася інсценізація п'єси «Тепер і в годину нашої смерті».

Рільке перебрався у Мюнхен. У тамтешньому університеті впродовж двох семестрів слухав лекції з історії мистецтва, естетики, теорії Чарльза Дарвіна. Видав три випуски поетичних збірок «Подорожник». Заснував часопис «Die Jugend» (молодь) і «Simplicissimus».

1897 – Замешкування до початку жовтня: Мюнхен. Січень: Прага. Кінець березня та початок квітня – перша подорож в Італію (Арко, Венеція, Меран). Червень-серпень: Вольфратшаузен. У жовтні: переїзд у Берлін. Знайомство з Лу Андреас-Саломе. Вихід поетичної збірки «Увінчаний мріями», у Празі інсценовано п'єсу «Заморозки».

1898 – Замешкування з кінця липня: Берлін – Вільмерсдорф. Березень: Прага (виступ). Квітень-травень: друга подорож в Італію (Арко, Флоренція, Віареджо). Червень: Прага. Липень: Цоппот. Замешкував з серпня: Берлін-Шмагендорф. 2-а половина грудня: Гамбург, Бремен, Ворпсведе. Рільке писав «Флорентійський щоденник» («Florenzer Tagebuch») і розпочав «Шмаргендорфський щоденник» («Schmargendorfer Tagebuch»). Вихід поетичної збірки «Святвечір», збірки малої прози «Поза життям» та драми «Без теперішнього».

1899 – Замешкування: Берлін – Шмаргендорф. Березень: Арко, Бозен, Прага, Відень. Квітень-червень: Росія разом із Лу Андреас-Саломе (Москва – Петербург). Липень: Берлін. Серпень-середина вересня: Біберсберґ (поблизу Майнінгена). 2-а половина вересня – кінець грудня: Берлін. Осінь: початок роботи над першою частиною «Книги годин» – «Книгою життя чернечого». Продовжує «Шмарґендорфський щоденник». Осінь: перша версія «Корнета». Вихід «Двох празьких оповідок», поетичної збірки «Мені для свята» і драми «Біла княгиня».

Автор збірок поезій «Книга картин» (Buch der Bilder, 1902), «Книга годин» (Stundenbuch, 1905), «Нові вірші» (Neue Gedichte I–II, 1907–1908), «Дуїнянські елегії» (Duineser Elegien) і «Сонети до Орфея» (Die Sonette an Orpheus, 1923) тощо. 1910 року було опубліковано його єдиний прозовий твір – роман «Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе».

Райнер Марія Рільке помер 29 грудня 1926 року в санаторії Валь-Монт, поблизу Монтре, (Швейцарія). Похований у Рароні (Швейцарія).

Поезія Рільке вирізняється ліризмом і символічністю, глибиною філософського сприйняття внутрішнього життя і довколишньої дійсності.

Рільке й Україна

Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, у тому числі й на українську.

Враження Рільке з відвідин України 1899 і 1900 років позначилися на циклі «Книга життя чернечого», збірці «Книга годин», а також на книжці коротких оповідань «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики – «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»).

Враженнями цієї подорожі навіяні вірші Рільке з «Книги прощ» (Das Buch von der Pilgerschaft) (зокрема вірш «Карл XII, шведський король, їде степами України»).

Зацікавившися тоді «Словом о полку Ігоревім», Рільке переклав його у 1902–1904 (опубліковано 1930).

Твори Рільке перекладали українською мовою Микола Зеров, Микола Лукаш, Майк Йогансен, О. Луцький, Юрій Клен, Леонід Мосендз, Михайло Орест, Р. Курінна, О. Зуєвський, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Василь Стус, Мойсей Фішбейн, Б.-І. Антонич та інші.

Окремою збіркою вийшли переклади Р. Б. Кравцева під назвою «Речі й образи» (1947).

Про Рільке й Україну писали Євген-Юлій Пеленський (1935) й Олекса Ізарський (1952).

Поціновувачем творчості Рільке був один із видатних польських письменників ХХ ст. з Дрогобича – Бруно Шульц.

Твори:

Поетичні збірки:
«Життя і пісні» / Leben und Lieder. Bilder und Tagebuchblätter (1894).
«Дарунки ларам» / Larenopfer (1895).
«Увінчаний мріями» / Traumgekrönt (1896).
«Святвечір» / Advent (1897).
«Мені для свята» / Mir zur Feier (1899).
«Книга годин» / Das Stunden-Buch (1905).
«Книга картин» / Das Buch der Bilder (1902; доповнене видання 1906).
«Нові поезії» (I–II) / Neue Gedichte (1907-1908).
«Реквієм» / Requiem (1909).
«Життя Марії» / Das Marien-Leben (1912).
«Дуїнянські елегії» / Duineser Elegien (1923, написано в 1912–1922).
«Сонети до Орфея» / Die Sonette an Orpheus (1923).

Проза:
«Оповідання про милостивого Бога» / Geschichten vom Lieben Gott (1900).
«Пісня про кохання й смерть корнета Крістофа Рільке» / Die Weise von Liebe und Tod des Cornets Christoph Rilke (1906).
«Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе» / Die Aufzeichnungen des Malte Laurids Brigge (1910).

Інше:
Огюст Роден / Auguste Rodin (1903).

Біографія

Твори

Критика