Ґійом Аполлінер. Лорелея
Жила у Бахарасі білявка чарівна
Усіх мужчин в окрузі з ума звела вона
І врешті сам єпископ позвав її на суд
Та виправдати мусив через її красу
О Лорелеє очі у тебе як смарагд
Хто вчив тебе чаклунства який великий маг
Прокляті в мене очі проклята я сама
Хто в очі ті загляне тому життя нема
У них не самоцвіти пекельнії вогні
В огні в огні спаліте ті чари навісні
В тім полум'ї шаленім і я старий горю
Хай судить тебе інший а я програв цю гру
Не смійся превелебний молися небесам
Спали мене благаю рятуйсь як можеш сам
Поїхав мій коханий у чужодальній світ
Спали мене благаю мені немилий світ
Болить у мене серце то мабуть не к добру
Сама на себе гляну вже знаю що помру
Болить у мене серце відколи я сама
Болить у мене серце бо милого нема
Призвав тоді єпископ трьох лицарів як стій
Ведіть цю божевільну в дівочий монастир
О Лоро тужна Лоро в очах у тебе шал
Іди іди в черниці забудеш марний жаль
І рушили в дорогу вони учотирьох
І плакалась небога до провожатих трьох
Пустіть мене молю вас на верх тії скали
Нехай ще раз спогляну на замок мій згори
Нехай ще раз побачу свій образ у воді
А потім прилучуся до дів святих і вдів
Вже коси золотаві на вітрі розплелись
Вернися Лорелеє гукали їй вернись
Ви бачите по Рейну там човничок пливе
А в човні тім мій милий і він мене зове
Вертається мій милий у мене серце мре
Не стямилась причинна шубовснула у Рейн
Побачила свій образ то і сама вмирай
Ті сонячнії коси ті очі як смарагд
Переклав Микола Лукаш
Твори
Критика
