(1880–1918)
Творчість Ґійома Аполлінера – на історичному рубежі двох великих епох художньої культури – XIX та XX століть. У його віршах – відгомони поезії романтизму, мотиви Гейне та народної пісні, запозичення з Бодлера та символізму. Але ці авторитети не залишалися непорушними, як не були для нього безперечними пошуки сучасників.
Ніжний співак кохання, віртуоз вірша, Аполлінер був і злим сатириком, живописцем, автором широких фресок, і оратором, трибуном.
Аполлінер бачив життя в його трагічній суперечливості і кожним рядком прагнув цю суперечливість висловити, сфотографувати, зрозуміти. Нові форми поетичного мистецтва шукав він передусім тому, бо хотів найбільш гнучко і точно сказати про навколишній світ.
Твори
Критика
