(1554–1586)
Сучасники незмінно виділяли прямоту Філіпа Сідні, його щирість, дружелюбність і турботу про ближніх, а також постійне активне прагнення робити добро. Аналітизм, притаманний творчому методу письменника, переломлювався в поліцентричній структурі системи персонажів творів.
Використовуючи традиційний для поетики «високого» ренесансного роману арсенал характеристик-кліше, Сідні начебто створював персонажі, ідентичні його образам-ідеалам. Сіднівських сюжетних героїв вирізняли внутрішній рух характерів, динаміка трансформацій, самоспостережень. Вони самі вели свою інтригу.
У своїй творчості Філіп Сідні відображав суперечливе різноманіття внутрішнього світу людини, фіксував залежність її моральної самооцінки від життєвого досвіду, способу діяльності, прихильності ідеалам.
Твори
Критика
- «Аркадія» Філіпа Сідні та проблеми естетики пізнього Ренесансу в літературі Англії єлизаветинської доби
- До питання про жанрову природу романів Ф. Сідні
- Мікроконтекст і макроконтекст у сучасному українському перекладознавстві: спільна символіка у вибраній ліриці сера Філіпа Сідні (1551/54 – 1586/87) та Ричарда Лавлейса (1617/18 – 1656/58)
- Поезія Філіпа Сідні – вершина англійського петраркізму
- Рецепція творчості Ф. Сідні в зарубіжному та вітчизняному літературознавстві кінця ХХ – початку ХХІ ст.
- Специфікація гендерних мотивів у творчості Філіпа Сідні та Бахадир Ґерай Хана І (Резмі)
- Ф. Сідні та В. Шекспір: специфіка авторської самоідентифікації в єлизаветинських сонетних циклах
- Функції травестії в «Аркадіях» Ф. Сідні
