(нар. 1949)
У творчості Патріка Зюскінда часто захована якась трагічна «неправильність», легке дихання гротеску, що надає зображенню не лише карикатурну «кумедність», а й відчуття глибокої тривоги.
Для письменника важливим є саме мистецтво оповіді, що поєднує правду і вигадку, наївність і навченість, серйозність і тонку іронію, а ще — і це, мабуть, найголовніше — почуття краси та страху.
Твори Зюскінда — якісна поетична та розумна проза; вона однаково приваблива для читачів найрізноманітнішого віку і культурного рівня, вона нагадує Фазіля Іскандера — не тільки іронічністю, а й витіюватою, арабескною манерою розповіді, де спосіб оповіді набагато важливіший, а часом і змістовніший за його «предмет».
Твори
Критика
- Аромат як метафора тексту
- Геніальна компіляція
- Деякі особливості вживання стилістичних засобів у романі П. Зюскінда «Парфумер»
- Запах краси, або Життя і смерть геніальної бактерії (Особливості вивчення роману Патріка Зюскінда «Запахи»)
- Мандри руїнами штукарського храму (Огляд творчості Патріка Зюскінда)
- «Монстр від самого початку» (Роман П. Зюскінда «Запахи»)
- Проблематика роману Патріка Зюскінда «Запахи» крізь призму поняття «постмодернізм»
